Трускавець подорож у минуле

Трускавець подорож у минуле

У мальовничому тихому закутку українського Прикарпаття причаївся маленьке курортне місто Трускавець. Рукою подати – починаються Карпати.

До речі, Трускавець, розташований на висоті 450 м над рівнем моря. Сонячних днів буває біля 200, неповних – біля 100, ну, а решту – падає дощ.

Так і повинно бути, тому що без дощу і снігу не було б “Нафтусі“. Теплих днів у Трускавці більше, ніж холодних , хоча взимку бувають заметілі й температура знижується до -30 С, але таке буває кілька днів.

Погляньте на карту і зорієнтуйтеся: Трускавець всього за сто кілометрів від найбільшого міста Галичини – Львова. Автострадою доїдете за годину- півтори. Львів же через залізничне сполучення та аеропорт зв’язаний з усім світом.

Так от, Трускавець – маленьке місто, зі своїм мером, хоча українцям звично – голова міста.

До речі, на виборах 1994 року Богдан Матолич вперше за останні 60 років всенародно обраний головою міста, а в 1998 році трускавчани знову виявили йому довіру.

Майже через чотириста років в архівних матеріалах 1841 згадуються нові орендатори Трускавця – Франц Бленк і священник Гнат Облочинський.

Що тільки не орендували на той час: солеварні, нафтові та озокеритні копальні, сірку, свинець, цинкові руди. Чого тільки не мала трускавецька земля. І все зникло ? Звичайно, ні. Коли скінчились прибутки від надр, Дрогобицьке камеральне управління у 1827 р., побачивши, що назріває інший бізнес, дало розпорядження: побудувати нові приміщення для купелей. Так перетворився край солеварів в курорт Трускавець.

Першим курортним лікарем-дослідником був Антон Машек. Вже тоді почалося наукове вивчення мінеральних джерел, хімічного складу води.

Пріоритет належить Теодору Торосевичу – львівському хіміку – аптекарю давнього вірменського роду Торосевичів, які у давнину поселилися на Галичині, у Станіславі.

Саме Теодор Торосевич в 1836 році вперше опублікував свої дослідження про трускавецьких мінеральних водах і, звичайно ж, описав склад нафтової води, якій пізніше дали назву “Нафтуся”.

Минули роки. Змінювалися володарі у Трускавці. У 1911 році новим господарем курорту стає повітовий маршалок пан Раймонд Ярош.

Він власне очолив спілку , яка дала гарантію, що буде належно і успішно керувати Трускавцем. І дійсно, з цих часів починається ” европизация ” Трускавця.

Будується залізна дорога з вокзалом , що забезпечило зручне сполучення зі Львовом, Віднем, Варшавою.

На зміну газовим лампам прийшло електричне освітлення. Модернізуються водолікарні , запроваджуються новітні засоби лікування , будуються нові вілли , створюється у прекрасній архітектурній споруді клуб “Товариський “.

До того часу Трускавець був найкращим польським курортом. У 1931 році тут мешкало біля 3000 осіб , а на відпочинок приїздило – до 15000 на рік. На чолі громади стояв війт із радою, яку складали 40 радних.Наступні.

50 років Трускавець був радянським, або, як його тоді називали, Всесоюзна оздоровниця . За ці роки збудовано висотні санаторії, нові бювети мінеральних вод, нові свердловини ” Нафтусі “.

Відбувалася інтенсифікація розвитку Трускавця. Побувати у Трускавці стало престижним. Розпався Союз, але не розпався Трускавець.

Трускавець наприкінці двадцятого століття – це найбільший у світі бальнеологічний курорт, куди щомісяця з’їжджаються на відпочинок і лікування біля 15 тисяч курортників з різних країн.

Щодня півтисячі приїздить і півтисячі від’їздить. Ви собі уявляєте скільки зустрічей і проводів.

Є ще версія: литовське слово ” друска ” – сіль. Однак ця версія не вірогідна, хоча сіль на території Прикарпаття добувають ось уже близько чотирьох тисяч років, і багато місцевих поселень виникли як центри солеваріння.

З цим промислом пов’язані їх назви: Стара Ропа, Стара Сіль, Ясениця- Сільна, Солець, Солонське і т.д.

Коли ж все-таки виникло поселення Трускавець?

На основі випадкової знахідки Трускавця можна сказати , що в період великого переселення народів, або, як ще називається ця доба, мандрівки народів ( 3 – 7ст.ст.н.е . ), Тут уже вирувало життя.

Під час будівництва однієї з курортних вілл, коли вже діяв курорт, було знайдено римський бойовий чекан. Ця знахідка потрапила до самбірського музею “Бойківщина “, і відомий український вчений, колекціонер і архіолог Володимир Кобільник датував її 4ст .. Отже, не виключено , що на території сучасного Трускавця могли відбуватися бої в союзі з прикарпатськими племенами, очолюваними коропами, з легіонами Римської імперії.

Є документальні підстави вважати , що Трускавець був власністю Галицько- Волинського князівства. Після захоплення його Польщею князівські маєтки потрапили до рук королів, і Трускавець став ” князівством “, яку здають в оренду різним феодалам. Шляхтичами – дідичами (із правом успадкування) трускавецького маєтку 1469 року було брати Іван і Станіслав Коритки. Про це є згадка у найдавнішому документі про Трускавець, що зберігається в Головному архіві давніх актів у Варшаві. 1471 Іван Коритко продав за 550 гривень право довічної оренди Трускавця братам Гнатові з Тустановичів та Андрієві з Любинців. Отже , 1469-1471 роки – це і є перші писемні згадки про Трускавець.

Близько 1518 року Трускавець увійшов до складу Дрогобицького староства.

У період пізнього середньовіччя феодали захоплюють кращі землі під свої фільварки, а селяни через малоземелля вдаються до солеварного промислу. Возили сіль на ярмарки Волині, Поділля, Київщини і навіть Білорусі.

В описі самбірської економії 1692р . , Відомому під назвою ” Акти ревізії Переміської землі”, наводяться такі дані про Трускавець : перелік 58 селян, які мали по одному чи півпрута землі або ” сиділи на городі “, решта були безземельними , тобто ” халупниками “. Прізвищ ще не було. Перелік селян подавався за іменами, рідко за прізвиськами. У селі був млин на один камінь і корчма.

Після першого поділу Польщі 1772 року і окупації Галичини Австрією Трускавець як колишній королівський маєток став державним. 1784 австрійський уряд встановив державну монополію на видобуток солі, і трускавецька солеварня була закрита.

Трускавець, з його багатою історією та культурною спадщиною, є справжнім скарбом українського Прикарпаття. Від давніх часів, коли тут вирувало життя під час великого переселення народів, до сучасності, місто пережило багато змін, але завжди залишалося місцем зцілення та відпочинку.

Завдяки своїм мінеральним водам, Трускавець став відомим як курорт ще у XIX столітті, і з тих пір його слава лише зростала. Відновлення незалежності України відкрило нову сторінку в історії міста, дозволивши йому розвиватися та процвітати.

Сьогодні Трускавець продовжує бути місцем, де люди з усього світу приїжджають, щоб відновити своє здоров’я та дух, насолоджуючись природною красою та гостинністю цього чарівного курортного містечка. З його історичними пам’ятками, сучасними санаторіями та багатим культурним життям, Трускавець залишається одним з найцінніших перлин України.