Головна Реєстрація Добавити Контакти Правила
Україна Санаторії України Готелі України Вілли України Приватний сектор України Визначні пам'ятки України Музеї України
Основні категорії
  (Відгуків:0)
Моршин Львівська область

Моршин Львівська областьМоршин Львівська областьМоршин — маленьке прикарпатське містечко, що затишно розташувалося в долині ріки Бережницябальнеологічний курорт України.
Місто оточене лісами, тут завжди тихо та спокійно. Чисте повітря сприяє відпочинку. Населення міста — близько 6000 людей.
Країна
Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Моршинська міськрада
Код КОАТУУ 4610700000
Засноване 1482
Населення 6131
Площа 20 км²
Поштові індекси 82482, 82483
Телефонний код +380-32606
Координати 49°9′17″ пн. ш. 23°52′7″ сх. д.
Водойма ріка Бережниця
День міста третя неділя червня

Історія
Перша письмова згадка про Моршин датована 2 січня 1482 в судовому записі, де згадується, що село Моршин належить шляхтичу Юрію Нагваздану та входить до складу Польського королівства. На той час це було невеличке село, котре налічувало 12 дворів.
З давніх часів селяни в Моршині використовували джерела ропи для виварювання солі. Пізніше за цей промисел вирішили взятися тодішні власники Моршина — Бранецькі, котрі добились від королівської канцелярії дозволу на відкриття соляних шахт. Було викопано п'ять шахтних колодязів для видобутку ропи, з якої шляхом виварювання отримувалась сіль. Однак промисел не оправдав себе — моршинська сіль була гіркою та непридатною для вживання.
В 1875 році, з прокладкою через Моршин залізниці Стрий-Станіслав життя міста значно пожвавилось. Тодішній господар купець Боніфацій Штіллер — за походженням поляк — привертав увагу людей до живописної місцевості, з якою тепер було добре сполучення. В газетах за 1877 рік можемо знайти повідомлення про те, що в Моршині відкривається кліматичний курорт для хворих туберкульозом легенів.


  (Відгуків:0)
Львів обласний центр Львівської області

Львів обласний центр Львівської області

Львів обласний центр Львівської областіЛьвів (1772—1918: Лемберґ) — місто на заході України, умовна столиця Західної України та cхідної Галичини, обласний центр Львівської області, сьоме за населенням місто країни. На 2007 рік Львів населяли 735 000 мешканців[1]. Місто часто називають культурною і туристичною столицею України, що отримало 2009 року офіційне підтвердження, коли Львів проголосили «культурною столицею українського туризму»
Перші письмові згадки належать до 1256 р. Місто засновано королем Данилом Галицьким та названо на честь його сина — Лева. Ансамбль історичного центру Львова занесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.
У 2008 році британська газета «The Times» у рейтингу міст Європи, які найкраще відвідати у вихідні, третє місце віддала Львову. У 2009 році журнал «Фокус» назвав Львів найкомфортнішим для життя серед українських міст
Прізвисько Західна столиця, Місто Лева, Бандерштадт, Лемберґ, Леополіс
Країна Україна
Регіон Львівська область
Район/міськрада Львівська міськрада
Код КОАТУУ 4610100000
Засноване XIII століття, перша писемна згадка — 1256 р.
Магдебурзьке право 1352
Агломерація Львівська агломерація
Статус міста з 1256 року
Поділ міста 6 районів
Населення 734 500
Площа 182,01 км²
Густота населення 4300 осіб/км²
Поштові індекси 79000-490
Телефонний код +380-32(2)
Координати 49°49′48″ пн. ш. 24°0′51″ сх. д.
Водойма Полтва
Назва мешканців львів'янин, львів'янка, львів'яни

Топонім «Львів» різними мовами
польською Lwów(Львув), англійською Lviv (Львів), російською Львов (Львов), німецькою Lemberg (Лемберґ), їдиш — לעמבערג, латинською Leopolis (Леополіс), вірменською Լվով (Лвов), кримською İlbav.
Альтернативні назви
Львів дуже часто називають Бандерштадтом, що пов'язано із традиційно правими (патріотичними) поглядами львів'ян і визнанням сучасною Львівською міською радою воїнів УПА.
Також розповсюдженою є назва Місто Лева. Також час од часу вживаються такі порівняння, назви та словосполучення: місто левів, місто сплячих левів, Королівське місто, Перлина корони Європи, Місто-музей, столиця Галичини, маленький Париж, маленький Відень, український П’ємонт, культурна столиця України та ін.
Географія
Розташування
Львів розташований на стику Львівського нагір'я, горбкуватого Розточчя і низинного Побужжя, на відстані близько 80 км від кордону з Польщею. Місто розташоване на горбах, середня висота над рівнем моря — 289 метрів. Найвища точка міста — гора Високий замок (409 м над рівнем моря). Історично Львів було збудовано на річці Полтві (притока Буга), але в ХІХ ст. її пустили через головний міський колектор (зараз це під проспектами Шевченка, Свободи та Чорновола). Через місто проходить межа головного Європейського вододілу, який розмежовує ріки Балтійського та Чорноморського басейнів (відповідно річок Буга та Дністра).


  (Відгуків:0)
Прогулянка ПО СТАРОМУ ТРУСКАВЦЮ

СПАЦЕР* ПО СТАРОМУ ТРУСКАВЦЮ
Спацер* - піша прогулянка
З Шолома, найвищого пагорба Сільця, видніється широке пасмо Бескидів, в центральному підгір’ї яких “втопився” Трускавець. Гостинець (дорога) до курорту тягнеться між фруктовими деревами, що їх посадили свого часу добрі люди, розуміючи, що подорожньому треба чимось підживитися в дорозі. Змійкою перед лісом в’ється ріка Вісниця, а не Вижниця, як стверджують топографічні карти. Там де стоїть знак “Бальнеологічний курорт” був встановлений фільварок, де мешкав лісничий – поляк Дух. На поляні лівої частини лісу розмістився район Баньки. Ця назва походить від соляних бань (колодязів), звідки добували соляну ропу – солоницю, а потім випарюючи її, виготовляли сіль. Уздовж гостинця тягнулися увись віковічні дуби, один з яких до певного часу був візитною карткою Трускавця. Навпроти нього спочатку спорудили павільйон-кнайпу, а потім і ресторан “Старий дуб”. Через паркан знаходилось Трускавецьке лісництво, в якому служила родина Кулиничів. Права частина лісу мала назву Блонь, а поля і толоки за нею – Копань. Зліва біля електростанції, на території теперішнього санаторію “Дніпро”, знаходилось урвище, де в 1941 року розстрілювали євреїв зі всієї округи. Зрозуміло, що кільцевої дороги на той час не було – росли гложе та чагарники. Пізніше, в 50-х роках ХХ ст. з’явилась на Копані артіль “9 лютого”. А на теперішній території СШ №1 знаходилась місцина “Кринички”, звідки сам Іван Франко після довгої дороги пив воду. Звідти витікав потічок, який попід дорогу прямував аж до лісу. Права сторона – хата Гната Крамара і довгий сад. Тут колись стояла навіть нафтова свердловина, а ще нижче кузня. За ним помешкання Степана Крамара. А справа від нього на захід та південь компактно розмістились будинки і вілли, так звана “колонія” родини Біласів (Костьових). 11 осіб, в тому числі 9 дітей мали у своїй власності велику частину землі, яка брала початок від колишньої заправної станції (навпроти будинку І. Біласа – війта), аж до самого лісу. Сім’я Ярмоловських (Павліна Білас) мала віллу “Ядвіга” (2, G1 – дивись карту), де можна було оздоровитись сеансами масажу, і яка ще збереглася. Сім’я Ягелло (Тетяна Білас) мала віллу “Пристань” (1, G1), на місці якої зараз новозбудований готель. Син Владислав Ягелло виїхав до Польщі (Кросно) і є зараз міжнародним суддею з нартярського спорту.
Сім’я Лямпара (Єва Білас) мала автотаксі, одна з трьох у місті. Вони виїхали в Англію. Білас Юзик мав фіакр. А всі сестри Біласів закінчили львівські курси масажистів. Зиґмунд Кауфгольд у шлюбі з Юзефою Білас та Юзик Ярмоловський мали шевський верстат на якому шили і ремонтували взуття. А Фаустин Петранівський працював адміністратором у віллах доктора Пельчара. Адам Білас був фотографом і мав власний заклад. На вулиці Куліша знаходилась і вілла “Бороня” (5, G1). Сім’ї поляків в 1944-45 рр. були депортовані до Польщі. Зразу ж за віллою “Ядвіга” стоїть будинок п. Наум`яка, збудований п. Гмерко. Поза тим ріг вулиць Довбуша і Дрогобицької займав будинок сім’ї Оліярських. Далі за яром-потоком, де було багато фруктових дерев (особливо черешень) мешкав народний вчитель Роман Стеців у віллі “Богданівка” (3, G1). Вище від них, а це була ще вулиця Дрогобицька 13, 14 жили зі своїми сім’ями Павло Костур та Юрій Гузичак.
Тепер повернемось до лівої частини передмістя. Тут на початку 50-х років з’явилося автотранспортне підприємство, після знесення якого збудували багатоквартирні житлові будинки (вул.. Мазепи, 2). За ним була автостоянка. На горбочку починався цвинтар, який з’явився на початку ХХ ст. і закритий для поховання в середині 60-х років. Нещодавно збудований і храм Покрови Пресвятої Богородиці. Поряд із цвинтарем знаходилась торговиця для продажу городини та молочних продуктів. Великий пляц був відведений під автостанцію. Приваблива стара хатина, що збереглась до сьогодні (сім’я Мотики) належала п. Мандзяку, а сусідом був п. Крамар. На горбку стоїть поряд з двома новими будинками і хата Івана Біласа – трускавецького війта (до 1898 р.). Далі хата Багріїв. Нижче мешкала Анастасія Гресько, а ще нижче Андрусь Стеців. Справа на південь від автозаправки був сад, в якому стояв будинок п. Смочкевича, побудований ще в 1895 р. Там колись була школа і бібліотека. На місці сучасного готелю “Трускавець” стояв павільйон, невеличка хатинка п. Гусинського, а в адмін будинку готелю “Трускавець” колись проживав поляк Кучинський. До її знесення там знаходилась телемайстерня. Де зараз дошка оголошень міської ради розміщувалась вілла “Надія” (4, G2), побудована в 1905 р. власником Балоном, за радянських часів тут діяла центральна пошта. Поруч, справа стояв газетний кіоск.
Повертаєм ліворуч до залізничного вокзалу. На куті колишня вілла “Катруся” (6, G2) збудована в 1926 р. і належала Михайлу Стеціву. Він в 1934 р. продав цю віллу п. Лавровій. В ній містилось тривалий час приміщення міліції. Між теперішніми віллами “Марта” та “Христина” стояла довга хата Василя Біласа – національного героя України, а не там, де вказує камінь-табличка. Натомість на цьому місці колись знаходилась вілла “Юзифівка” 1912-13 р.б. (7, Н2).
Виходимо на вулицю, яка колись називалась “За тором”. Зліва на повороті в глибині стояли дві вілли Грюнберга І, ІІ (10, 11, Н1). Знаєм, що сина власника – єврея – німці розстріляли в 1941 році.
Оглянемо ліву сторону вулиці, яка перетинала колію. Колись тут була вілла “Ганнуся” (12, Н1), що належала власнику Мацейському (1924 р. б.) Ще донедавна (до розбудови багатоповерхівки) стояла поруч вілла “Івонка” (13, Н1). Власником її був єврей Райторович, а будівничим – трускавчанин Степан Петрів (1922 р.б.). Навпроти через дорогу – вілла п. Слонського (14, J1), а поряд вілла “Мрія” (15, ) – зараз не існує. Боляче усвідомлювати, як на наших очах зникають пам’ятки архітектури місцевого значення – прогулянковий павільйон в парку і вілла “Яся” (16, J1), запроектована ще в 1935 р. архітектором з Борислава п. Тарасевичем і так автентично відреставрована сімейством Лютових. Як не відсохла рука в того Герострата, що підпалив ці об’єкти. Трускавчани цього ніколи не пробачать – паліїв міста неодмінно чекає Божа кара.
Ще трохи далі збереглась вілла “Ясна” (17, Н1) 1937 р.б. На початку вулиці Стефаника стоїть переобладнана вілла Рудорфера І (23, К1) і в кінці вулиці Крушельницької вілла ІІ (22, L1). Через дорогу знаходились вілли Сосновського (18, L1), Забавського (19, L1), Михалєвського (20, L1), Йозефберга (21, L1) і Релінгера (304, L ). За ними великий сад трьох братів Кандурів. Стежкою піднімаємось на Гошівську гору, вона ж Яцкова і Глорієтта. Колись тут стояла ротонда (див. 1 стор.), з якої відкривався чудовий краєвид на місто і гори. З району Гошова беруть свій початок древні роди Біласів, Веретків і Фарисеїв. Нижче від пішохідного переходу через колію, на землі сучасного санаторію “Аркада” стояла вілла “Глорієтта” (107, L2). Австріяк панич так палко любив свою красуню дружину, що назвав в її честь не тільки віллу, а й гору, з якої ми щойно зійшли.

Прогулянка ПО СТАРОМУ ТРУСКАВЦЮ


На місці, де зараз стоїть санаторій “Арніка”, височіли вілли “Ружа” (101, К2) і “Венера” (1928р.) (102, К2). Власником останньої був п. Брейт із Кракова і збудована вона в 1928 р. Власник Теодор Козак в 1827-28 р. спорудив віллу “Здоров’я” (8, Н2). У 1912 р. за сприяння п. Р. Яроша будується новий залізничний двірець, що став окрасою курорту. Вся дорога від вул. Дрогобицької до площі перед вокзалом була вимощена бруківкою, яка зараз щезла безслідно. Ще ледве дихає подихом століть вілла “Адрія” (95, J2), згодом приміщення інституту курортології ім.Богомольця. далі ліворуч колись тут стояли вілли “Валюся” (74, J2), санаторій “Барабашівка” (94, J2) вул. В. Біласа, 4, названий так в честь лікаря – власника Рудольфа Барабаша (арх. Ф. Петеленз) і споруджений в 1935 р. Збереглась дотепер і вілла “Аіда” (75, Н2) (1936 р., арх. Єжи Стахевич для лікаря В. Прошовського), яка називається зараз “Марія” і збудована власником Прошовським в 1934 р. Біля “Аіди” знаходилась літня естрада, де грав духовий оркестр і проходили танцювальні вечори.
Ще сьогодні стоїть і маленький хлібний павільйон (вул. В. Біласа, 2), звідки відчутно поширювався смачний запах насущного, якого так не вистачало жителям на початку 60-х років ХХ ст.
А, можливо, це запах дитинства нашого рідного міста Трускавця...

Микола ІВАНИК, Олег МАРТИНЯК, Зенон СТЕЦІВ історико-краєзнавчий клуб “Сива давнина”djerela.com.ua


  (Відгуків:0)
Парк “Высокий замок” в г. Львове (Львовская область)


Парк Высокий замок заложен в период 1838;1853 гг. на Замковой (Княжей) горе. Княжая гора была облюбована еще князем Даниилом Романовичем для своего западного форпоста ; здесь почти сто лет высилась оборонительная крепость, защищающая от татаро-монгольских орд.Парк расположен на наивысшем пригорке Львова и занимает территорию 36,2 га. Ни одно посещение Львова не может обойтись без экскурсии в парк Высокий замок, откуда можно увидеть прекрасный пейзаж города.Парк Высокий замок состоит из нижней и верхней террас. На нижней террасе находятся домик садовника, памятный знак в честь Максима Кривоноса, ресторан, нижняя смотровая площадка.На верхней террасе находится искусственный курган со смотровой площадкой (высота 413 м. над уровнем моря), насыпанный в 1869.1900 годах польской общественностью города в честь 300-летия Люблинской унии. Там же находятся остатки крепостной стены замка, построенного польскими королями, из которого позже был взят материал для строительства кургана в честь Люблинской унии. В верхней части парка расположен Львовский телецентр и телетрансляционная вышка, скульптура каменного льва, перенесенная сюда от ратуши в 1874 году.Парк Высокий замок памятник садово-паркового искусства местного значения. Парк входит в состав природного заповедного фонда Украины как национальное достояние. В насаждениях парка преобладают лиственные породы: каштан, клен, явор, ясень, липа, береза, тополь, акация, а также сосна


  (Відгуків:0)
Закарпатская область. Город Хуст. Замок Дракулы.

Закарпатская область. Город Хуст. Замок Дракулы.
По официальным данным замковый комплекс в Хусте создавался на протяжении XI-XII столетий, а по народным преданиям - еще в дотатарский период. Камни, применяемые для постройки, скрепляли при помощи известкового раствора с добавлением яичного белка и овечьего сыра. Это придавало ему необычайную прочность.

После 1526 г. замок отошел к Трансильванскому княжеству. В 16-17 в. с развитием огнестрельного оружия крепость была реконструирована и укреплена. Она состояла из верхнего и нижнего дворов. На верхнем размещались жилые дома, хозяйственные постройки и колодец глубиной 160 м (!!!!). На нижнем, кроме жилых и хозяйственных построек, располагались казематы, тюрьма, церковь и резервуар для воды. В 1766 р. во время грозы молния ударила в пороховой погреб. Раздался чудовищной силы взрыв, который причинил замку серьезные разрушения. После этого он постепенно утратил свое стратегическое значение.


Есть у этого замка и темная, мистическая, сторона, связанная с именем графа Дракулы. В 1329 году венгерский король за особые заслуги перед короной и Его Величеством подарил рыцарю Драгу и его брату Вальку Хустский замок с околицами. Околицы на то время составляли чуть ли не треть Закарпатья. Свою штаб-квартиру братья решили организовать в селе Драга недалеко от Хуста (ныне с. Драгово). Драг в переводе с румынского означает чорт.

К сожалению на сегодняшний день от Хустского замка остались лишь руины, густо заросшие высокой травой и кустарником. Но даже глядя на них осознаешь всю мощь этой твердыни, стоящей на вершине высокой горы, над древним городом Хуст. С площадки, расположенной у стен замка, открывается чудесная панорама на город и его окрестности.


  (Відгуків:0)
ЛЕГЕНДА ПРО ОЗЕРО СВИТЯЗЬ

Немало легенд и переводов передается из поколения в поколение о наибольшем озере в Украине. Сегодня все знают легенду происхождения волинской жемчужины: князь Мендовг, отправляющиеся военный поход, позвал себе на помощь князя Тугана, обладателя города, который стоял на городе где теперь озеро. Неожиданно на город, в котором остались дочка князя, женщины, и деть воинив, напал враг. Поняв, что спастись не возможно, непорочная княжна упала на колени и стала просить защиты у небесных сил. И случилось чудо. враг не смог надругаться над девичьей красотой, она каждый раз представляет себя миру в виде белых лилей.


  (Відгуків:0)
Из ИСТОРИИ СВИТЯЗЯ И ПЕТРОПАВЛОВСКОГО ХРАМА

Величественно катят сыни, украшенные волшебными бриллиантами, волны красавец Свитязь. Тысячи людей объяснялись ему в самых чистых, самых благородных чувствах, однако ничего не влияет на его невозмутимость, спокойно приветствует он того, кто приходит с хорошими намерениями и того, кто оставляет на его берегах физическую или моральную грязь. За свою долгую
жизнь пришлось увидеть всякого, могучий врач, время стерло из памяти не одну кровавую рану.
Когда первый поселенец подошел к озеру и всмотрелся в его голубю даль, то, видимо, подумал: не море ли это? Что там за горизонтом? Может то синь озерная голубится в зеленых массивах лесов или зеленые острова плавают в сини озерной?
О размерах озера ходят легенды. Длина его 9,3км, ширина 4,8км, средняя глубина - 7м, а у северо-западной части озера обнаружена западина 58,4м. Украинский Байкал глубже прославленного венгерского Балатона, и легендарную белорусскую Нароч. При лето в Свитязи прогреваются только поверхностные воды, на глубине температура воды составляет 6-8 градусов. Озерная вода очень чиста, прозрачна и светла, зимой мелкие предметы в ней можно видеть на глубине 5 и больше метров.
Свитязь озеро карстового происхождения. Питают его артезианские источники. Берега и дно составлены из белого мела и прикрыты песчаными ледниковыми отложениями . "Без Бога ни к порогу", - по такому правилу жили наши предки, потому что уже в архивных документах за 1531 год вспоминается о церкви и парафию с.Свитязь, что входила в состав Любомильской протопопии. Именно же поселение относилось к Любомильского староства Хомской земли Руского воеводства Польши. В налоговых реестрах Хомской земли за 1533 год вспоминается, что храм с.Свитязь платил на год 16 грошив налога, а в 1564 и 1589 годах - 2 форинта.
Историки твердят, что на то время Свитязь принадлежал князьям Сангушкам, которые происходили из рода князя Владимира Святого, что это были князья древнерусские, православные. Действительно, листая архивные документи, находим запись, которая сделала в Свитязи князь Роман Сангушко, староста Житомирский в апреле 1560 года. Его отец - Федор Сангушко (владимирский староста (1531-1547), маршалок Волынской земли (1531-1547)) был неутомимым поборником Православия, меценатом многочисленных храмов древнего
Владимира, Берестия, Киева, Свободная, Луцка, а также основателем церкви святого Миколая в Милецкому монастыри, Видубицкого, Жидичинского и Зимненского монастирів. Похороненный в Киево-печерской Лавре. Роман Сангушко же из дружиною похороненные в княжеской усыпальнице в Милецкому монастыри согласно их завещанию.
К тому же времени относятся и первые научные исследования о.Свитязь. Фламандский картограф Герард Меркатор дважды делает попытку нанести озеро на карту. По его данным длина Свитязя была сверх 15км, ширина - больше 10км. Действительно ли это было так? На этот вопрос могут дать ответ только ученые.
А свитязька церковь после Берестейской унии 1596 года под давлением католической Польши становится униатской, ее священники, которые придерживаются восточного обряда поддаются издевательством со стороны польских землевладельцев. Так в 1719 году священники с.Свитязь (о. Василий Лобачевский) и с.Пульмо подавали жалобу на шляхтичей
Яна Мицельского и Анну Сесчивитовску за грубое отношение к ним. Но имела церковь и своих покровителей: князь Дмитрий Корибут Вишневский, староста Любомильский, выдал ей разрешение на собственные угодья.
6 июля 1659 года дипломом короля Яна Казимира Любомльске староство вотчинным земским правом (в том числе и Свитязь) было подарено киевскому воеводе, гетману Запорожских войск Ивану Виговскому, а после его смерти - сыну Остапу. Юридически Виговски владели им до 1768 года, но жили здесь намного дольше.
А 2 мая 1775 года Любомль с прилегающими к нему землями был передарен графу Францишеку-ксаверию Браницкому когбудто за то, что он в 1762 году спас от смертельной опасности будущего короля Польши Станислава-августа Понятовского. Поляки о графе писали: «От самых молодых лет отважный и веселый, пренебрегал безопасностью, безумный безумец .Был толковым, быстрым но не ученым. Стрелял на лету, в колодку ножа попадал издалека». Но одевался не за польским обычаем, а по-козацки. Граф в Свитязи позволил свободную рубку леса для храма.
После третьего деления Польши в 1795 году вся территория Любо-мильского староства была присоединена в Волынь. Начался процесс возвращения в Православие. Так Свитязька церковь стала относиться к Любомильского благочинного округа Володимир-волинского уезда Волынской епархии.

В ведомости о церкви святих апостолов Петра и Павла от 23.12.1796 года отмечено, что храм деревянный, старый, но к священнослужения пригодный. Имеет приписные села Смоляри и Голядин. В с.Свитязь насчитывается 101 двор, 508 взрослых жителей, всего же прихожан с приписными селами - 643, к церкви принадлежало
пахотной земли в три смены на 27 дней на 21 косаря.
22 января 1834 года храм згорев от недоженной свечи. Удалось спасти легкие вещи, книги, копии
метрических книг, начиная с 1799
году. Но уже в 1835 году свитязяни свели деревянную каплицу из дзвиницею, которая имела то же название. Возможно, ее строили ближе к озеру. В начале 1840-х годов стараниями сына Ксаверия граф Владислава Браницкого (1782-1843) в Свитязи начат строительство каменной церкви. Село тогда насчитывало 140 дворов и 1150 жителей. Строительство же храма закончила жена Владислава - графиня Роза Станиславовна Потоцка уже после смерти мужчины. Известно, что семья Браницких построила храмы в Шацку и в Главном.
В 1846 году церковь была освящена. Священниками на то время были о.Федор Тетеруковский (до 1843 г.) и о. Свфимий Пинькевич (из 1843 г. и позже). Сооружение сведено на восточном берегу озера, одноку-польна. Центральная часть имеет в своей основе круг, с запада к ней пристроен притвор, с востока - алтарь. Из юга и севера - четирех-колонни тосканские портики с двускатной крышей. Центральная часть выше, она завершается куполом,
который переходит в небольшой барабан, завершенный луковицей с крестом. Второй ярус завершается карнизом. Фасады церкви оштукатурены плоские, где из двух сторон были выполнены два пилястра несложной формы. Окна прямоугольны с простым обрамлением. Арочные окна есть только над входом в церковь.


В основу церкви положена традиционная для Украины трехдиль-на схема, реформированная под воздействием классицизма в центральную ротон-дову композицию (влияние петербуржской архитектуры XIX ст.) Развитой монументальный купол подчиняет себе все части сооружения, створюючи характерный для Волыни силуэт.
К югу от храма по вехе южного фасада размещена трех-пилонна арочная колокольня без цоколя, увенчанная треугольным фронтоном.С тех времен храм почти не перестраивался. Тяжелые двери закриваються массивным замком, а размеры и вес ключа говорят о давних умениях слесарей.
Решением Совета Министров УССР церковь, как памятник архитектуры, взятая под охрану государства, охранительный номер 1043.
В храме даже в ясный день господствует полумрак. Из тех далеких времён здесь сохранились иконостас, Райские ворота, Голгофа, иконы Спасите-ля, Богородицы и святителя Миколая.
Свитязяни любят свой храм, заботятся о его благоустройстве. Здесь даже среди зимы много живых цветов.За документами 1860 года в церкви утвари мало, но этого достатньо для богослужений. Земли при храме 135 десятин. Священник проживав в пятикомнатном доме с кухней. Жалеет причту - 202 карбованці серебром. В этом же году Свитязь посетил Архиепископ Антоний.
После конфискации богатств Браницких озеро Свитязь могли викупить крестьяне, но они этого не сделали, тогда оно было подарено за выдающиеся заслуги генерал-губернатору Михайлови Драгомирову, о котором рассказывали, что это был человек благородный, который не очень изыскивал окружающий люд. Он приезжал на озеро только несколько раз, мечтал о подъеме рыбного хозяйства, отправил для этого специально какого-то еврея Гирдвайня, исследовал с ним железные джерела, но вскоре умер, так ничего не внедрив. В 1887 году на Свитязи было большое наводнение. Вода прибывала очень быстро, залила достаточно много лугов и человеческих усадеб. Испугавшиеся жители обратились к Драгомирова, чтобы позволил прокопать канал к озеру
Луга, что лежало к северу от Свитязя. После длинных уговариваний (боясь, что вместе с водой из озера пойдет и рыба) владелец дал согласие. На роботу вышли все жители близлежащих сел и за одну ночь прокопали канал протяженностью почти три
километра - уровень воды спал на 4 метра.
В 1891 году в с.Свитязь открыта церковно-приходская школа, а в 1900 году на государственные средства построено помещение для нее. От Волынского епархиального совета на школу выделялось 120 руб., от общества - 91 руб. Например, в 1911 году
здесь училось 65 мальчиков и 5 девочек.
Законоучителем на то время был священник Лясковецкий Володимир Иосифович, который получал в год от казны 300 руб.
от церковной земли - 75 руб., кружечного доходу было 165 руб. Парафия насчитывала больше 3 тыс. прихожан. А в Свитязи на то время зарегистрировано 7 римо-католиков, 140 иудеев, 1 лютеранин.
В 1905 году Петропавловску церковь посетил Володимир-волинский епископ Арсений, а в 1910 г. - святитель Фадей (Успенский).
В1899 году исследование грунта о.Свитязь проводит молодой ученый из Киева - Павел Аполлонович Тутковский (будущий академик АН УССР).
Вот как он описывает волынскую жемчужину: «Огромная, могучая, чорно-синяя водная площадь... Языков огромная бархатная плахта, усеянная сапфирами, изумрудами, бриллиантами, беспокойно двигается, дрожит; по ней ходят друг за другом огромные валы и буруны, словно на море, с белыми «зайчиками», как белыми тучками или жемчужинами, которые то появляются, то вдруг исчезают. Он допускал, что именно здесь, в районе озера, остановил свой путь большой ледник, который спустился сюда из Скандинавии. Вдоль берегов озера, на полях, на горбах можно натолкнуться на огромные валуны, принесенные ледником. Существуют даже подводные свитязьки «горы»: Середня, Тучная, Черешева, Скитска...
Исследования ученого были опубликованы в 1901 году в журнале «Киевская старина».

В1909 году в Свитязи побывал первый турист- господин Ренард (С.Чарноцький), который опубликовал свои заметки в варшавском журнале.В следующем году под впечатлением от публикаций сюда прибывает доктор зоологии Львовского университета Бенедикт Дибовский с фотографом Брониславом Данейком. Здесь на береге этого прекрасного озера они почувствовали себя Колумбами.
Возможно, оно так и было. Они первые откривали Свитязь для мира.
Первая мировая война принесла разрушение, смерть и горе. Не минула она и Петропавловского храма. Из его колокольни сняли звоны, очевидно, для переплавки на оружие. По окончанию войны парафия входит в состав Православной Церкви в Польше, относится к Варшавськой епархии.
С 1918 года настоятелем храма стал священник Анастасий Абрамович, который был хорошим душ пастырем, высокообразованным человеком, общественным деятелем, выдающимся педагогом. Это были нелегкие годы: польская власть врезает церковные земли - из 150га в 1921р. осталось 38га в 1937р. Годовой доход церкви составлял 816 злотых, а разные налоги забирали 500 злотых. Но, невзирая на трудности, парафия в 1923 году строит каплицу в с. Голядин. в 1926 году на средства парафиян перекрита крыша церкви бляхой, а это стоило 8 тыс. злотых. При церкви существует братство святого пророка Ильи.В 1926 году о.Свитязь купил Игнат Прусакевич.
В 1939 году с приходом советской власти Свитязьку церковь относят к составу Волынской епархии. А в 1944 - Волынско-ровенской епархии РПЦ.
Божьей милостью церковь никогда не закрывалась. Долгое время здесь сохранялась утварь из Забузькой церкви, закрытой безбожниками, тепер оно возвращено владельцам.
Правда в 1967-68 годах на протяжении 9-ти месяцев службы в храме не было. Тогда Свитязяни стучали в двери райкома, обкома, добирались в Киев и добились своего. К ним приехал новый настоятель храма о. Сергий Мельничук, о котором с теплотой до этого времени вспоминают люди.
Это были времена, когда молодым людям запрещалось ходить в храм, крестить детей, венчаться, святить пасху. Та душа человеческая по своей природе христианка, потому человек иногда подсознательно идет туда, где чувствует Благодать Святого Духа.Потому, когда о. Адам Матиюк в 80-х годах XX ст. затеял ремонт, его радостно поддержали все Свитязяни, каждый допомагав, чем мог. Так средствами парафии в 1988 году группа реставраторов из Рівненщини осуществила необходимые
внутренние и внешние ремонтные работы.
О. Адам Матиюк родился 12.08 1931 года в семье набожных селян в с. Кримно. Закончил семилетнюю школу, работал на хозяйственных работах.
В 1951 году вступил к Луцкой духовной семинарии но учеба была прервана трехлетней службой в армию. После армии (1958 год) получил
профессию священника. Рукоположений в том же году владыкой Паладием во Львове. О. Адам получил парафию на Тернопольщине, где служил до 1984 года (25 лет). В 1984 году был направлен в Свитязь, где служил до 1998 года.О. Адам имел все награды священника.
В 1998 году о. Адама парализовало, он был прикован к кровати. Умер 8.11. 2006 года. Вечная ему память!
А церковным хором на протяжении 1984 -1999 году руководила матушка Раиса.


ОСНОВАНИЕ И НАСТОЯЩЕЕ ОБИТЕЛИ

в 1999 году для Петропавловского храма начинается новая страничка истории. С приходом о. Василия Демъянчука при церкви начинает действовать воскресная школа, осуществлено перекрытие храма, заново побелены стены извне, возвращена частица прежней церковной земли (1,25га), к алтарной части храма достроена пономариха, сделано отопление в церкви.
С 1999 по 2004 год при Свитязький парафии на турбазе каждое лето действовал православный лагерь для детей-сирот. Основателем его был Високо-преосвященнийший Владыка Симеон, архиепископ Володимир-волинский и Ковель.Начинался и заканчивался день лагеря молитвой и крестным ходом с иконой и свечами вокруг территории. На протяжении дня духовные беседи чередовались с играми на библейскую тематику, пантомимами, сценками, конкурсами рисунков, изучением и пением песен. Кроме того, деть купались, загорали, играли в спортивные игры, ходили в лес на экскурсии, принимали лечебные процедуры, пять раз в день питались. Деть обязательно приступали к таинству Исповеди и Причастия, ездили на екскурсию в Володимир-волинский и Холодно. Теперь православный лагерь в Свитязи не действует - это очень дорого. Но есть надежда, что он возобновит свою деятельность, когда будет сведен братский корпус. 27 сентября 2001 года в Свитязьском храме замироточила Почаив-
ска икона Божьей Матери. С того времени поток людей, которые приезжали на мо-
литву, увеличился. А вокруг настоятеля собираются люди, которые ищут
духовной жизни. Первыми были Сергей Крамар, Александр Шиндяпин
(теперь священнодиякон Нифонт), Сергей Омелянюк (теперь иерей)
А 29 марта 2002 года впервые в истории парафии здесь состоялось монашеское пострижение (настоятель храма о. Василий стал иеромонахом Арсением), а на следующий день - хиротония диакона Федора Шопука (тепер священник храма с. Свитязьки Смоляри). Тогда же Владыка Симеон объявил о переименовании храма с. Свитязь в Петропавливский скит Низкиницкого мужского монастыря. Когда наступило время копать рвы под фундамент братского корпусу, к о. Арсению подошел житель с. Омеляне и сказал, что ему еще 20 лет тому назад приснился сон, будто на поле (здесь один селянин долгое время выращивал тюльпаны на продажу, они теперь часто выбрасывают зеленые листочки из земли) тюльпанчика копая рвы. Он спросил тогдашнего батюшку: «Что здесь будет?» - «Монастырь», - ответил тот.
28 октября 2003 года архиепископом Володимир-волинским и
Ковелем было звершено Литургию и молебен и заложено нариж-
ной камень храма в честь иконы Божьей Матери «Спорительниця хлебов»
но капсулу с документом об основании Петропавловской обители.16 апреля 2005 года на Божественной Литургии Владыка Симеон объявил о переименовании скита в Свитязький Петропавливский мужской монастырь.

За последние годы здесь крестными ходами побывали Кровоточивый образ Спасителя (летом 2004р.), иконы из Иллинского храма Чернобыля (летом 2005р.)/ мощи святых мучеников Холмских и Подляшские (23 июня 2007р.).
В храме святых Апостолов Петра и Павла есть иконы Иова и Амфилохия Почаивских. Кто иногда бывает здесь, может на них даже не обратить внимания. Насельники монастыря заметили на них маленькие капельки мира, которые теперь превращаются в темные пятна и спускаются ниже по иконам. Такие же пятна замечены на иконах и в самом Почаеви.
Стараниями настоятеля в феврале 2007 года в монастырь прибывшая частица мощей угодника Божьего из горы Синай.
11 июля 2007 года сюда привезен ковчег с частицами мощей преподобных отцов Киево-печерских, для тех свитязян и гостей обители, кто нуждается в молитве преподобных отцов, теперь они всегда рядом. В 2006 году сестры Ирина Дацюк та Лилия Звъягинцева украсили двор Петропавловского храма стеллой с горельефным изображением Святых Апостолов и скульптурой Ангела. А как милуют глаз цветники, оформленные о. Федором и пресмотренные кассиром Людмилой Носулич.
Но не больше всего ли проблем, связанных со строительством а их чаще всего решают игумен Арсений и церковный староста Николай Пилиповець. А работать приходиться всем селянам. Хорошо, если появляется помощь со стороны, монахи всегда искренне молятся за тех, кто хотя бы день-два поработают для блага святой обители.
Иконо Ангело-хронителя из иконостоса. Сегодня в монастыре несут послух: игумен Арсений (Демъянчук) - настоятель, иерей Сергей (Омелянюк), иерей Федор (Шопук), иерей Иоанн (Крошетецкий), иеромонах Иов, священнодиякон Нифонт Шиндяпин, трудник Виталий Головий, трудник Анатолий Кудрявцев.
В обители постоянно действует только Петропавловская церковь (храмы в честь иконы Божьей Матери и Алексея, Мужчины Божьего, строятся). Храм открыто с 7.00 до 21.00. Здесь осуществляются богослужения суточного круга и отправляются службы, для желающих в летний период проводятся экскурсии.
Ежедневно здесь совершается молитва за братию и прихожан, покровителей и благотворителей.


  (Відгуків:0)
"ЖИВАЯ" ВОДА БЕЗ "МЕРТВОГО" СЕЗОНА

В Трускавце не только лечатся, но и по полной программе получают удовольствие от жизни

Это было круто: киевскую суету вот так взять и одним махом поменять на два дня размеренной курортной жизни. Здесь по улицам можно бродить безо всякой цели спокойно и степенно, а обедать аж целых полчаса: спокойно пережевывая и разговаривая о погоде и вчерашнем концерте.
С "Марусей", "Барбарой" и "Нафтусей" шутки плохи

Трускавец – курорт без "мертвого сезона". Разве что в ноябре-декабре уменьшается количество курортников - процентов на 10-15, не больше. Ведь главное достоинство, богатство и гордость Трускавца – минеральные воды "Марусю", "Барбару" и "Нафтусю" – пить можно круглый год. Курортникам рассказывают, что один номенклатурный чиновник как-то написал в письме жене, мол, отдыхаю хорошо - хожу к Марусе, Юзе, Барбаре. После скандала, учиненного супругой чиновника, из столицы пришло "ЦУ" - все источники, носящие женские имена, переименовать. Вот так и появились источники под номерами.

- Здешнюю целебную воду с лечебной целью нужно пить только в Трускавце. –напоминает генеральный директор "Трускавецкурорта" Богдан Аксентийчук. - Через два часа она уже не столь полезна, а все разливные "Трускавецкие" могут в лучшем случае сойти за обычные столовые воды. У нас же доступ к бюветам свободный. Можно снять себе комнату в городе (от 30 грн) и пить целебную, пока из ушей не польется... Хотя лучше, конечно же, посоветоваться с врачом по поводу доз. Только врач-курортолог может определить, какой номер воды пить, теплую или холодную, до еды или после и в каком количестве. Воду лучше не допить, чем перепить. А то как пойдут из почек, печени камушки... Так недолго и на операционный стол угодить.

Лучше здесь камушки выгонять при помощи "Таблетки". Так здесь называют танцевальный зал. Но не в стиле танго, а искрометным гуцульским "Арканом".
Курорт за дороги не отвечает

Есть тут и свои странности. Курортников на улице Суховоля, где стоят санатории-тысячники с нехарактерными для этих мест названиями "Рубин", "Янтарь", "Алмаз", "Кристалл", шокируют странные транспаранты. Они повествуют отдыхающим, что "эта дорога эксплуатируется и ремонтируется городскими властями". Такое информационное обеспечение принадлежит компании "Трускавецкурорт", мол знайте - колдобины и лужи не наша вотчина. Правда, отдыхающим от этих объяснений ни холодно ни жарко.

А еще на ночь вода во всем городе отключается, так что любителям принять душ ближе к вечеру нужно пересмотреть свой распорядок дня.

Впрочем, курортника здесь любят, причем всякого: и работягу, купившего путевку за 30% стоимости через профсоюз, и толстосума, который предпочитает селиться на виллах с красивыми женскими именами и платит более полторы тысячи долларов за курс лечения на 24 дня. Обслуживающий персонал всегда учтиво интересуется впечатлениями, самочувствием и настроением.
Здесь тоже есть Мертвое море

Местные врачи утверждают, что в трускавецких водолечебницах можно получить 124 процедуры и сделать 86 видов обследований. Это и различные души, и ванны – как всего тела, так и отдельных его частей, массажи, ингаляции, промывания кишечника, озокеритовые прогревания. Врач-физиотерапевт бальнео-озокеритовой лечебницы Людмила Полянская говорит, что летом, когда отдыхающих особенно много, ежедневно здесь проводят до 7-8 тысяч процедур. Одна из "фишек" курорта – безоперационное измельчение и выведение камней в почках, и озокеритовые аппликации. Но не обижайтесь на врача, если он откажет вам, к примеру, в озокеритовых аппликациях. Эта процедура может и помочь, и навредить.

Проживание "дикарем" отнюдь не означает, что лечение должно быть "дикарским". Только по совету врача должны выбираться процедуры. Кстати их стоимость раз в пять дешевле, чем в Киеве, например, гидроколонотерапия здесь обойдется в 36 грн, а подводный душ-массаж – 13 грн.

А поплавать в бассейне с минеральной водой – это что-то! Словно в Израиле на Мертвом море побывала. Соленая вода выталкивает так, что прилагать усилия нужно для того, чтобы ноги погрузить в воду – а они все всплывают! Держаться в этой воде можно без труда, а плыть при помощи одних ног или одних рук. Непонятные раздражения и прыщики заживают на следующий же день. Правда, нужно следить, чтобы вода в глаза не попала.

Прогулки, кстати, тоже входят в курс лечения. Обойти Трускавец медленным шагом вдоль и поперек можно за час: осмотреть старые, еще времен Австро-Венгерской империи дома, украшенные деревом, покормить наглых голубей возле центрального бювета, попробовать 18 сортов кофе в одной из многочисленных кофеен или съездить на экскурсию по близлежащим достопримечательностям. Прямо в холлах санаториев и просто на улицах стоят стенды с фотографиями и описаниями туристических маршрутов. Можно уехать во Львов, Ужгород, Яремче, Косов, посетить другой курорт - Моршин (от 40 до 80 грн), а можно и за рубеж махнуть, например, на два дня в Краков за $100 или в Будапешт за $150.

Возвращаться в шумный Киев ой как не хотелось. К почти безвкусной диетической еде уже привыкли, как и к тишине, и к размеренному распорядку дня с прогулками, и к неизбежной ходьбе по лестнице на 8 этаж и обратно – лифт то ли отказывался ехать или был переполненным. Легкий налет "совковости" придает этому курортному месту особый легкий шарм. Захотелось попросить здесь "политического убежища" хотя бы на пару недель. Попеть вместе со всеми возле бювета, сходить на танцы. Или на концерт - в местном Дворце культуры чуть ли ни через день – то Лилия Сандулеса, то Алла Кудлай, то Павло Зибров, то Виктор Павлик поет. Отдыхающие говорят, что с ними запросто и сфотографироваться можно. И на автографы звезды на курортах почему-то особенно щедры.



Источник: Газета по-киевски. - 19.01.2006 г. - №9 (638).


  (Відгуків:0)
МОЖЛИВОСТІ ТРУСКАВЕЦЬКО-СХІДНИЦЬКОГО РЕГІОНУ

РЕКРЕАЦІЙНІ МОЖЛИВОСТІ ТРУСКАВЕЦЬКО-СХІДНИЦЬКОГО РЕГІОНУ

Ключовими напрямками соціально-економічної реконструкції держави є структурна перебудова господарського комплексу і ефективна регіональна політика. Ці процеси взаємопов'язані і передбачають в першу чергу структурну трансформацію економіки у відповідності із специфікою територій і необхідністю забезпечення державних та регіональних інтересів.

Відзначимо, що без врахування природних, історичних, геополітичних, економічних особливостей регіонів розраховувати на успіх ринкових реформ буде важко. Внаслідок цього, останнім часом виникла проблема регіоналізації реформ, вибору оптимальних стратегій територіального розвитку.

Проблема, яка нами розглядається, відноситься до розвитку Карпатського регіону, в який входить Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Чернівецька області, які займають загальну площу 56,6 тис.км2, де проживає близько 6,5 млн. чоловік.

Розглядаючи Карпатський регіон, слід відзначити, що це один з найдавніших освоєних районів України, який має надзвичайно вигідне географічне розташування, що в поєднанні з багатою природно-ресурсною базою, значним трудовим потенціалом і послужили мотивом для командно-адміністративної системи і щодо екстенсивного нарощування його промислових потужностей, сільськогосподарського виробництва.

За цієї системи роками ігнорувались соціальні пріоритети, екологічні блага та рекреаційні цінності регіону, що привело до формування спотвореної на сьогоднішній день структури господарського комплексу, в якому домінуючу роль відіграють природоексплуатуючі галузі матеріального виробництва.

Надмірна експлуатація природних ресурсів фактично стала основою функціонування економіки. Орієнтована, до того ж. на внутрішні ринки колишнього Союзу, регіональна економічна система виявилась нежиттєздатною в кризових умовах. Внаслідок чого виникла потреба в її докорінній реконструкції, пошуку нових перспективних напрямків економічного росту, розвитку окремих регіонів (областей) на основі туризму, як екологічно чистого і надзвичайно привабливого сектору економіки.

Трускавецько-Східницький рекреаційний регіон Розумною альтернативою подальшій промисловій ескалації може бути економічно, соціально та екологічно обґрунтоване освоєння рекреаційного потенціалу Карпатського, зокрема Трускавецько-Східницького регіону Тут зосереджені найбільші на Україні запаси мінеральних вод усіх відомих типів, значні поклади лікувальних грязей та озокериту, які є основою розвитку санаторно-курортної справи. Сприятливий клімат, мальовничі природні ландшафти (полонини, гори, річки, ліси), багата історико-культурна спадщина сприяють створенню сучасної туристської індустрії в краї.

Не менш важливо і те, що вигідний геополітичний фактор зможе активізувати інтеграцію рекреаційної системи регіону в Європейський рекреаційний простір.

Рекреація - як економічно вигідна галузь господарювання, має всі підстави зайняти в перспективі одне з провідних місць в структурі регіонального Трускавецько-Східницького господарського комплексу. Тому сьогодні надзвичайно актуальним є питання вибору оптимальної стратегії розвитку рекреаційної індустрії і здійснення ефективної політики її практичної реалізації.

Природно-ресурсний та історико-культур-ний потенціал регіону в поєднанні з вигідним географічним положенням є достатньо вагомою передумовою розвитку індустрії відпочинку, та лікувально-орієнтованої як на внутрішнього, так і на іноземного споживача.

В Карпатському регіоні України нараховується понад 800 джерел і свердловин мінеральних вод з добовим дебітом 57,5 млн.л. Розвідано і затверджено запаси лікувальних вод 13 родовищ (Східниця, Самбір, Сколе. Підгородці, Бубнище. Крушельниця та інші) з сумарним дебітом 4.6 млн.л/добу.

Уваги заслуговує Старосамбірський район, надра краю якого багаті кухонною сіллю. Особливим багатством району є великі запаси лікувальних мінеральних зод, які зовсім майже не використовуються.

Значний лікувальний потенціал характеризує родовища унікальних і високоефективних за лікувальними властивостями мінеральних вод і розсолів Трускавця, Східниці, Моршина, Борислава, Самбора і Сколівщини.

Вуглецеві води - найбільш розповсюджена група мінеральних вод регіону. За ступенем мінеріалізацїї вони поділяються на слабо, сеоедньо. високомінералізованіта розсоли, а за складем солей - на пдрокарбонатні, натрієві і кальцієво-натрієві, хлоридно-натрієві або кальцієво-натрієві і представляють ті води, які містять 30 мг/л FeO. Затверджені експлуатаційні запаси їх складають 500 м3 на добу і можуть забезпечити великий санаторний комплекс і завод розливу.

Вуглекислі пдрокарбонатні натрієві води середньої мінералізації є в Полянській групі родовищ (Свалявський район) - Плосківське, Новополянське, Полянське і Голубинське. їх загальні експлуатаційні запаси складають майже 1000 м3 на добу.

Із багаточисельних родовищ вуглекислих хлоридно-пдрокарбонатних натрієвих і кальцієво-натрієвих вод детально розвідано і добре вивчені Гірськотисівське і Сойминське Гірськотисівське родовище знаходиться на території с. Кваси Рахівського району. Води цього родовища унікальні і мають високі лікувальні властивості. Затверджені експлуатаційні запаси вод складають 301 м3 на добу, що утворює широкі перспективи для будівництва на їх базі курортного комплексу В даний час тут функціонує пансіонат 'Гірська Тиса".

Сойминське родовище вуглекислих хлоридно-пдрокарбонатних кальцієво-натрієвих вод (с.Сойми) є одним з найбільших родовищ даного типу і відрізняється глибоким заляганням водоносних горизонтів. Мінеральні води під великим тиском Фонтанують із свердловин, а їх дебіт самовпливом досягає 900 м3/добу. Затверджені запаси мінеральних вод складають 500 м3/добу. На їх базі слід побудувати крупний лікувально-туристський комплекс. Це дасть змогу залучити кошти іноземних туристів, крім того створить значну кількість робочих місць для місцевого населення, що є одним із гострих і болючих проблемних питань Карпатського регіону, а особливо в умовах зростаючого безробіття в Україні.

Широко розповсюджені з регіоні і мінеральні води з великим вмістом органічних речовин. Прикладом цього є трускавецька "Нафтуся", відома своїми унікальними властивостями. Близькими до неї є води Борислава та Сколівщини.

Трускавець - місто, розташоване в передгір'ях Карпат на висоті близько 350 м. над рівнем моря. За 6-10 км. на південь від Трускавця піднімаються карпатські вершини Біліїв (775 м.), Бобовище (878 м.), Цюхів (942 м.). На схилах гір змішані ліси (дуб, бук, ялиця, смерека, модра, кедр, вільха, граб та інші породи дерев).

Місто засноване в часи Київської Русі. Перша згадка датується 1261 роком.

Трускавець - курорт державного і міжнародного значення. Історія курорту налічує 170 років і починається з 1827 року, коли була відкрита перша невеличка бальнеологічна лікарня на місці джерела сульфідної мінеральної води.

Осовний природний фактор - мінеральні води, різні за хімічним складом і мінеріалізацією. В Трускавці понад 25 мінеральних джерел і воду використовують для питного лікування, ванн, зрошень, інгаляцій та інших бальнеологічних процедур.

Найбільш вдома мінеральна вода "Нафтуся" - гідрокарбонатно-сульфатна калієво-магнієва з мінералізацією 0,7 г/л. Вона містить органічні речовини, пов'язані з Бориславським родовищем нафти, які надають воді специфічного присмаку і запаху нафти. За своїм складом і фізіологічною дією "Нафтуся" є унікальною мінеральною водою. Крім бальнеотерапії на курорті застосовують озокеритолікування, лікувальну фізкультуру, штучні вуглекислі мінеральні води та інші процедури.

Затверджені запаси мінеральної зоди "Нафтуся" - 47,2 м3/добу, лікувальних розсолів - 463 м3/добу.

На курорті здійснюється лікування захворювань нирок і сечовивідних шляхів, шлунку, печінки і жовчних шляхів, порушень обміну речовин, а також супутніх захворювань серцево-судинної системи.

В Трускавці функціонує 19 санаторіїв, 17 пансіонатів з лікуванням загальною місткістю близько 13 тис.осіб одноразово. Із загальнокурортних установ діють 2 курортні поліклініки, 2 бальнеоозокеритні лікарні. Щороку на курорті лікується понад 150 тис. осіб. Працюють також підприємства, які надають туристичні та інші послуги.

Значної уваги заслуговує відкриття у Трускавці - Дрогобицьким державним педагогічним університетом - валеологічного факультету, який буде готувати кадри для курортної інфраструктури. Разом з цим, факультет менеджменту та маркетингу цього університету, який нещодавно відзначив свій 60-річний ювілей, веде підготовку фахівців невиробничої сфери, які знаходять своє місце в курортному господарстві і розпочинає підготовку фахівців для сфери готельно-туристського бізнесу.

На базі Трускавця набуває розвитку курортополіс. Вільна економічна зона «Курортополіс Трускавець» починає наповнювати свої справи конкретикою, і в цьому чимала заслуга кандидата економічних наук Болеслава Петровського, діяльність якого будується на сучасних теоріях менеджменту та маркетингу Вагому лепту у наповнення де місцевого бюджету вносить СГК "Дніпро-Бескид" і О. Чебаненко, відповідно подбавши про заповненість ззкладу відпочиваючими. Значну роль у розвитку курорту відіграють керівники санаторіїв "Кришталевий палац" (В. Балановський), "Карпати" (Я. Грицак), медико-реабілітаційного центру "Еліта" (В. Козявкін), східницького пансіонату "Гуцулка" (Р. Подоляк), "Весна" (Б. Прийма), "Шахтар" (Ю. Остапчук), "Перлина Прикарпаття" (О. Шишко) тощо.

Наведений приклад дає підставу стверджувати, що кожен окремий район Карпатського краю вимагає швидкого рекреаційного розвитку з метою залучення іноземного капіталу і як наслідок, створення робочих місць та покращення добробуту населення, яке проживає на тих чудесних від Бога даних краю Української землі.

Борислав - один з перших нафтових центрів світу, де вже протягом більше як півтора сторіччя добувають цю корисну копалину. За цей час видобуток не припинявся ні на день. Перший надзвичайно бурхливий етап пов'язаний з видобутком простими засобами неглибокої (до 200 м.) нафти. Він продовжувався біля 30 років. Потім були освоєні нафтоносні горизонти на глибині 800, 1000 і більше метрів, відкриті нові родовища в цілому регіоні.

Поряд з нафтою і газом добувають у Бориславі озокерит. За запасами, рівнем видобутку бориславське родовище озокериту найбільше у світі. Слід також відзначити, що за якістю Бориславський озокерит - найкращий. Завдяки застосуванню в медицині, про озокерит знають сотні тисяч людей, яким він допоміг позбутися важких недугів.

Тому варто наголосити, що цю індустрію вже зараз необхідно розвивати, зробити привабливою для іноземних туристів, оскільки це дасть можливість поєднати процес лікування озокеритом і "Нафтусею". і знайомством з чудовим мальовничим краєм.

Дрогобич - одне з найстаріших міст регіону, відзначив у 1991 році 900-річний ювілей. Споконвіку основою міста була сіль, якою торгували по всьому Галицько-Волинському краю та у багатьох містах Європи.

У Дрогобичі діють 3 інститути, 4 технікуми, музичне училище, 2 професійні училища, гімназія, ліцей, 21 школа, різні художні , музичні та спортивні школи.

Дрогобич був значним культурним центром ще в XV- столітті. Тут у 1450 році народився видатний вчений, педагог і письменник Юрій Котермак (Дрогобич), професор Краківського і ректор Болонського університетів.

Значну роль у розвитку краю відіграє Дрогобицький педагогічний університет, на факультетах якого готують спеціалістів для всього Карпатського регіону.

Вченими Львівщини відкрито родовища цілющої води в гірській зоні Карпат (Турківський та Сколівський райони). Зокрема, вона має великі поклади біля сіл Верхнє Синьовидне, де води групи "Нафтуся" в п ять разів більше ніж у Трускавецькому родовищі. Такі поклади , розміщені також у Підгородцях. Крушельнищ, Ямельниці, Уричі, тобто охоплюють широкі площі на яких можуть розміститися туристські бази та пансіонати.

Вважаємо за необхідне згадати Сколівський та Турківський райони, які розташовані у південно-західній частині Львівської області у межах Бескидів Східних, максимальна висота яких на території району досягає 1268 м (гора Парашка). Хребти гір крутосхилі та пологогребеневі. розчленовані долинами рік, гірськими ущелинами і міжгірськими угловинами.

Площа Сколівського району 1,5 тис. км:, на більшу частину якої поширюється статус гірської місцевості. Це споконвічний клаптик землі України, серпантином доріг якої відкриваються ворота в Західну Європу.

Площа лісів - 101,5 тис.га, багатих грибами, ягодами, дикими звірами. У районі знаходиться ландшафтний заказник Бердо та лісовий Сколівський. 13 пам'яток природи і 10 заповідних урочищ, 62 тис. га займають мисливські угіддя.

Враховуючи географічне положення, наявність значних запасів різноманітних мінеральних вод та вже діючу мережу туристських баз та закладів відпочинку, район має значний рекреаційний потенціал.

Турківський район - розташований у Карпатах, які тут називаються Бескидами і в основній частині мають висоту 650 - 950 м. над рівнем моря. Найвища точка району, гора Пікуй, має висоту 1405 метрів.

Рельєф району складний. Крутосхили і гірські хребти розчленовані чисельними потоками, річками-притоками ріки Стрий. Тут бере початок одна з найбільших рік України Дністер. Гори покриті віковими лісами, багатими на ягоди, горіхи, гриби. У лісових хащах водяться ведмеді, дикі кабани, олені, косулі.

Оскільки тут є багато різноманітних мінеральних джерел з водами типу "Нафтуся" "Боржомі", сірководневих та інших, район має великі можливості для розвитку санаторно-курортної мережі.

Крім того тут протікає повноводна для цього краю річка Стрий, яка бере початок біля Верницького перевалу і протікає поміж гір, створюючи неповторну природу у загальному поєднанні.

В Карпатському регіоні також широко розповсюджені мінеральні води без специфічних компонентів. Води цього класу відомі в Іршавському, Мукачівському, Тячівському, Хустівськсму районах Закарпаття, в Моршині. Трускавці, Самбірськсму, Сколівському і Старосамбірському районах Львівської області Особливо багатими на хлоридні натрієві води без специфічних компонентів є всі гірські і передгірські райони Івано-Франківської області В районі м. Сколе, смт. Славське і в інших місцях відкриті родовища мінеральних вод, значні запаси яких можна використати як гідромінеральну базу крупних бальнеологічних курортів.

В районі Трускавця детально вивчені дві ділянки скупчення азотних розсолів, виявлених на глибині 20 - 200 м. Їх затверджені запаси складають 463 м3/добу при мінералізації 120 - 340 г/л.

Зона поширення лікувальних розсолів з підвищеним вмістом сульфатів займає південно-західну частину Передкарпаття. В цій зоні розташований добре відомий на Україні і за її межами курорт Моршин, а також біля 15 проявлень, що зафіксовані геолого-розводувальними роботами. Загальні розвідані запаси та прогнозні ресурси лікувальних розсолів даного типу на території Передкарпаття оцінюється в обсязі понад 600 м3/добу.

Карпати володіють потужним потенціалом для розвитку різних видів туризму. Мальовничі ландшафти, рельєф, кліматичні умови створюють сприятливий фон для короткотривалого відпочинку. Карпати - єдиний регіон України, умови якого придатні для розвитку гірськолижного спорту на рівні світових стандартів. Відома в світі база з зимових видів спорту - "Тисовець" (Сколівський район Львівської області), де щорічно проводяться змагання на кубок світу з фристайлу. Тренуються спортсмени і відпочивають любителі гірських лиж в Славську і Бориславі Львівської області, Ворохті і Шешорах, Івано-Франківської області.

Природний потенціал рекреації органічно доповнюється багатим арсеналом пам'яток історії, культури, архітектури, що є теж привабливим для іноземних туристів, як для відпочинку, так і духовного збагачення

Карпатський регоін належить до найбагатших на Україні територій на пам'ятки історії та культури, найстаріші з яких розташовані в районі Дністра та Закарпаття. На території чотирьох областей взято під охорону понад 6 тисяч пам'яток архітертури ІХ-ХІХ ст., а центральна старовинна частина Львова занесена в 1997 році у список всесвітньоісторичних пам'яток архітектури ЮНЕСКО.

Таким чином, оцінка Трускавецько-Східницького рекреаційного потенціалу території показує, що його якісні і кількісні параметри в поєднанні з географічними, економічними показниками є важливими об'єктивними передумовами розвитку рекреаційного комплексу Карпатського регіону. А це значні капіталонадходження, зв'язки з іншими державами, основа створення широкої мережі робочих місць.

Вачевський М.В., Свінцов О.М., Кузнєцов В.Ф.

Джерело: Український бальнеологічний журнал. - 2000. - №3-4. - С.101-105.
Про авторів

Вачевський Мирон Васильович - кандидат економічних наук, доцент факультету менеджменту і маркетингу Дрогобицького державного педагогічного університету.
Свінцов Олександр Миколайович - кандидат економічних наук, доцент, завідувач кафедрою менеджменту та підприэмництва Дрогобицького державного педагогічного університету.
Кузнєцов Валерій Федорович - голова правління Західно-регіональної асоціації клубів ЮНЕСКО.
Аннотация

В работе рассмотрено общественно-экономические и природно-ресурсные критерии развития рекреационной индустрии в Карпатском регионе, приведено мотивы необходимости быстрейшего развития региона в направлении курортной индустрии, что позволит уменьшить безработицу, даст приток иностранного капитала в регион.
Summary

In the paper socio-economic and natural resources criteria in the development of recreation industry in the Carpathin region are being considered, the motives of the reform in health-resort industry are mentioned, which will enable to decrease unemployement and to gain investments flow into the region.


  (Відгуків:0)
ЛЕЧЕНИЕ ЗАБОЛЕВАНИЙ ГЕПАТО-БИЛЛИАРНОЙ СИСТЕМЫ НА КУРОРТЕ ТРУСКАВЕЦ

Курорт Трускавец - экологически чистая территория с огромным количеством натуральных минеральных источников. Но всемирно известным он стал благодаря уникальной лечебной воде "Hафтуся" трускавецкого происхождения и другим источникам, таким как "Мария", "Юзя", "София", "Бронислава". Но именно "Нафтуся" - особенная минеральная вода, в которой кроме веществ, присущих в обычной питьевой минеральной воде, есть большое содержание веществ нефтяного происхождения, которые и определяют ее уникальные лечебные свойства.

Уже более 150 лет на украинском курорте Трускавец эффективно лечат заболевания мочеполовой системы и почек. И на сегодняшний день пациентам предлагается безоперационное дробление камней в почках на литотрипторе известной немецкой фирмы "Дорнье". Вымывание фрагментов раздробленных камней минеральными водами Трускавца (в частности - нафтусей) позволяет безболезненно и радикально излечиться, избавиться от воспалительного процесса в почках.

Также эффективно лечат на курорте различные патологии пищеварительного тракта. Но главное на сегодняшний день - это оригинальные методики лечения, разработанные в последнее время. Они проводятся под контролем высококвалифицированных врачей, исскусно владеющих методами естественного, натурального оздоровления, и которые внедрены в практику благодаря сотрудничеству ведущих научно-исследовательских и академических институтов. Индивидуально подобранное лечение с учетом всех ньюансов потекания болезни, использование уникальных курортных факторов позволяет добиться положительного результата практически для всех пациентов. Гармоническое сочетание природных факторов с современными достижениями медицинской науки, а именно информационно-энергетическими методами в плане диагностики и лечения, позволяют говорить о качественно новом уровне санаторно-курортного лечения заболеваний печени и желчевыводящих путей. Дополненный современными высокоэффективными, патогенетически обоснованными методами лечения курс терапии на курорте Трускавец гарантирует пациентам здоровье и длительный успех.

На качественно новом уровне поставлено на курорте Трускавец лечение хронических гепатитов. В лечении гепатитов применяются:

- интенсивная кислородная терапия - оригинальное сочетание кислородных коктейлей с синглетно-кислородной терапией, которая сейчас широко применяется в Западной Европе. С помощью кислорода в организм поступает энергия, которая дает возможность оптимально функционировать всем клеткам организма, и в частности печени;
- информационно-волновая терапия (КВЧ-терапия), при помощи которой подается закодированная информация правильного, нормального функционирования клеток печени;
- лазеротерапия позволяет увеличить внутреннюю энергию организма в целом, печени в частности, и улучшить структуру крови;
- микромассаж печени на клеточном уровне с помощью низкочастотной ультразвуковой терапии улучшает ее кровоснабжение, уменьшает застойные явления, интенсифицирует процессы ее регенерации;
- цветотерапия, впервые апробированная более 1000 лет назад, применяется в комплексе с другими методами. За счет цветового энергетического резонанса с пораженным органом она позволяет гармонизировать работу печени и пополнить дефицит цвета;
- аромофитотерапия - по быстроте действия уступает только внутривеннному введению лекарств, позволяет целенаправленно руководить выработкой защитных реакций организма, нормализовать вегетативно-эндокринные дисфункции. Применяются смеси эфирных масел, подобранные cоответственно заболеванию;
- естественные методы очищения кишечника - традиционные промывания и ортоградное перроральное промывание на основе местных минеральных вод. Печень - это фильтр, предназначенный уничтожать токсины, всасывающиеся из кишечника, и поэтому правильное очищение уменьшает токсическую нагрузку на печень, соответственно дает возможность ей восстановиться и регенерировать.

Кроме гепатитов, на курорте Трускавец также проводится эффективное лечение патологий желчного пузыря и желчевыводящих путей. Здесь методики подбираются индивидуально в зависимости от выраженности воспаления желчного пузыря – холецистита – и вида нарушений его моторики. Комплексное лечение на основе приема минеральних вод очищает желчный пузырь, снимает его воспаление, нормализует функцию. Поэтому не один год на курорт Трускавец приезжают пациенты с камнями желчного пузыря - ведь он уникален неповторимостью своих целебных минеральних вод.


  (Відгуків:0)
ЛІКАР КОЗЯВКІН ДОПОМАГАЄ ХВОРИМ ДИТЯЧИМ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ

Володимир Ілліч Козявкін є автором принципово нової системи для допомоги хворим дитячим церебральним паралічем. Володимир Ілліч Козявкін - доктор медичних наук, професор, Заслужений діяч науки і техніки України, Герой України, генеральний директор Міжнародної клініки відновного лікування і Реабілітаційного центру "Еліта", Почесний громадянин міста Києва, лікар невролог і мануальний терапевт.

Володимир Козявкін народився 9 червня 1947 в Україні. У 1971 році Владимир Козявкін закінчив Гродненський медичний інститут. З 1989 року і по сьогоднішній день очолює Львівський реабілітаційний центр "Еліта", а також створений в 1996 році Інститут проблем медичної реабілітації. Доктор Козявкін нагороджений орденом Національного фонду "Україні-дітям" і медаллю Баварського державного міністерства праці і соціального порядку "За заслуги у допомозі дітям з обмеженими можливостями".

Міжнародний центр відновного лікування Козявкіна знаходиться в місті Трускавець Львівської області.

Офіційна статистика. У 2004 році групою запрошених дослідників був проведений аналіз медичної документації групи пацієнтів (12 256 чоловік), які протягом 12 років проходілі курси відновного лікування по методу Козявкіна. Результати такі: 89% в групі складали пацієнти з різними формами ДЦП, 6% - з вертеброгенною патологією, 3% - з наслідками органічних уражень нервової системи (інсульти, травми), 2% - з іншими захворюваннями. Зниження спастичності м'язів відмічене в 94% випадків, в останніх 6% тонус залишився на колишньому рівні. Підвищення об'єму активних рухів відмічене в 91% випадків, об'єм пасивних рухів зріс в 84%. Крім того, почали тримати голову лежачи 75% пацієнтів з відсутнім до лікування контролем голови; 62% почали сидіти, 28% почали самостійно стояти, 19% раніше не ходячих хворих почали ходити.

Курс лікування по методу Козявкіна включає:

- біомеханічну корекцію хребта (дуже потужний масаж всього тіла);
- рефлексотерапію (збудження біологічно активних точок струмом низької напруги);
- мобілізуючу гімнастику;
- процедури мобілізації суглобів (робота на тренажерах);
- апітерапію (бджолиний віск нагрівають і використовують як парафін на певних ділянках тіла);
- ритмічну гімнастику і деякі інші процедури.


Процедури з цього переліку призначає лікуючий лікар. Курс лікування триває зазвичай два тижні.

Відгуки батьків про результати проходження курсу вагаються в діапазоні від "відмінно" до "невелике поліпшення". Ніхто не вважає поїздку до Трускавця, в клініку Козявкіна даремною.

Побутові питання. У Трускавці при клініці Козявкіна є готель. Батьки прагнуть попасти туди. У приватному секторі Трускавця житло відвідувачі клініки Козявкіна прагнуть не знімати, лише в крайньому випадку. Відсутність зручностей ускладнює життя мамам з хворими дітьми.

Упорядкованих готелів при центрі Козявкіна дві. Одна розташована в корпусі самої клініки Козявкіна, там же знаходяться і всі процедурні приміщення. Друга - в центрі "Еліта", побудованому пізніше. У готелі при клініці номери коштують дорожче. Дев'ятиповерховий центр "Еліта" знаходиться недалеко від клініки, забезпечений ліфтом. На кожному поверсі розташовуються 10 кімнат і 2 санвузли, проблем з гарячим водопостачанням не буває, в кожній кімнаті - умивальник. У "Еліті" номери бронюють заздалегідь.

У вартість проживання в готелях при Міжнародному центрі відновного лікування Козявкіна входить триразове харчування. Відгуки - найдоброзичливіші. На прохання батьків кухарі центру можуть приготувати будь-яку страву для дитини, яка потребує дієти або має непереносимість відносно окремих продуктів харчування. Працює пункт прокату: можна узяти в тимчасове користування інвалідну коляску, побутову техніку.

Центр Козявкіна в Трускавці оформлений художниками Львова. Виглядає ошатним і повертає надію.

Міжнародний центр відновного лікування Козявкіна працює не лише як лікувальний центр, але і як дитячий курорт. Тут організовують дозвілля хворих дітей, проводять зустрічі й олімпіади. Відношення - щиро доброзичливе, жодної байдужості та лицемірства. По відгуках багатьох батьків, вони і самі отримали тут певну психологічну підтримку та дуже високо її оцінюють.

У плані загальної реабілітації найкращу допомогу по методу Козявкіна надають в Трускавці. Якщо потрібна конкретно консультація невролога, то краще звернутися в реабілітаційний центр, розташований у Львові. Консультація в цій лікувальній установі, по відгуках батьків, коштує дорожче, ніж у Трускавці, але неврологи тут кращі.

Ціни для жителів України і для іноземців відрізняються в рази. Ціни як курсу лікування, так і проживання постійно зростають, тому їх краще відразу взнавати по телефону.

Контактний телефон Міжнародного центру відновного лікування Козявкіна в Трускавці: +38 (03247) 6-52-00.
Львівський реабілітаційний центр "Еліта" знаходиться на проспекті В.Чорновола 45а, Тел.: +38 (032) 272-50-30


  (Відгуків:0)
Нафтуся Трускавець


Нафтуся Трускавець

Нафтуся Трускавець


Нафтуся Трускавець

Марія

Джерело №1 ("Марія") входить до складу водозабору "Юзя". Знаходиться в західній частині Курортної балки. Недалеко від джерела на галявині, оточеної віковими деревами і покритої квітами, споруджено пам'ятник відомому польському поету-демократу А.Міцкевичу. Джерело оброблене колодязем, стінки якого виложені камінням на цементному розчині. Глибина колодязя 6,7 м, діаметр-1,45 м, вода в ньому знаходиться в середньому на глибині 2-2,2м. По складу вона хлоридно-сульфатна, натрієва з мінералізацією від 2,68 до 8,62 г/л із кремнієвою кислотою і залізом.

Джерело експлуатувалося з 1833 по 1956 р., до запуску в експлуатацію свердловини 7-К, що розкрила аналогічну воду. Дебіт джерела в період експлуатації складав 1,5 м3/добу при зниженні рівня до 5м. У 1994 р. джерело було ліквідовано.

Вода цього джерела , окрім соди, містить у собі певну кількість заліза, вона прозора, без запаху, зі солоно-гіркуватим присмаком. Медичні спостереження доводять, що "Марія" сприяє виділенню соляної кислоти, допомагає травленню, вивільненню шлунку. Широко використовують "Марію" при лікуванні золотухи, рахіту, пом`якшенні костей, а найбільше вона помічна при хворобах крові.

Джерело №3 ("Броніслава")


Джерело №3 ("Броніслава") входить до складу водозабору "Юзя". Експлуатувалося в період з 1902 по 1968 р. Джерело знаходиться на дні Курортної балки, у 150 м південніше джерела №6 ("Эдвард"), і являє собою дерев'яний колодязь глибиною 8,25 м та перетином 1,8*1,8 м. При глибині до води близько 2 м колодязь давав приплив її близько 0,4 м3/добу.

Вода хлоридно-сульфатна натрієва з мінералізацією від 12 до 20 г/л, зі слідами сірководню і змістом вуглекислоти в кількості до 60 г/л. У зв'язку з невисоким дебітом для одержання великої кількості води недалеко від джерела пробурена свердловина №7. Остання розкрила аналогічну по складу воду, що у даний час використовується в лікувальних цілях.

З усіх трускавецьких вод ця - найсолоніша. Нею найкраще полоскати горло, ніс, її вживають для компресів. "Броніслава" на вид чиста, без запаху, зі солоно-гіркуватим смаком. Можна також зауважити, як із неї виходять газові пухирці. Щодо свого хімічного складу, то "Броніслава" має удвічі більше складників, ніж "Марія".

Джерело №6 ("Едвард")

Водозабір джерела №6 ("Эдвард") розташований у 400 м від центральної частини курорту на схилі Курортної балки. Він являє собою стару шахту, за допомогою якої до 1910 р. тут добувався озокерит. З 1910 р. вода, розкрита шахтою, використовується в лікувальних цілях. Шахта має перетин стовбура 2,3*2,3 м і глибину 6,3 м. На глибині 5,2 м зі стовбура шахти в північно-західному напрямку пройдено кілька горизонтальних гірських вироблень довжиною до 70 м. Шахтою розкриті відкладення, представлені темно-сірими глинами з прослоями і щебінкою дрібнозернистих піщаників. Породи загіпсовані . Глибина до води в шахті близько 2-2,4 м, стовп води 4 м. При чищенні джерела в 1951 р. було встановлено, що дебіт його не перевищує 30 м3/добу. Вода сірководнева (до 50 мг/л) сульфатно-хлоридна і натрієво-кальцієва з мінералізацією 2,35-6 г/л. Вона використовується для мінеральних сірчистих ванн у природному виді, без розведення у водолікарні санаторію "Кришталевий палац". Щодня відбирається близько 10-15 м3 води, при цьому рівень її в шахті знижується на 5-10 см від статичного.

Джерело №4 ("Барбара")

Джерело №4 ("Барбара") входить до складу водозабору "Барбара", що знаходиться в урочищі Помірки в 3 км на південний схід від центральної частини курорту. Являє собою шахту глибиною 52 м, побудовану в 1858 р. для видобутку озокериту. Судячи з архівних документів, у 1912 р. видобуток озокериту був припинений, і розкрита шахтою вода почала використовуватися в лікувальних цілях. Вона залягала на глибині близько 3 м, мала мінералізацію 350-360 г/л і хлоридно-сульфатний натрієво-магнієвий склад, зміст вільної вуглекислоти і сірководню у воді перевищував 60 мг/л . Короткочасні відкачки, що проводилися на джерелі, при зниженні рівня води на 14 м давали приплив близько 70 м3/добу. Фактично при експлуатації відбиралося від 5 до 15 м^3 води в добу, при цьому рівень її в шахті знижувався на 20-24 м. Вода джерела була вихідним продуктом для одержання сухої солі "Барбара". Сіль виходила при виморожуванні води з наступною перекристалізацією. В останні роки мінералізація води джерела знизилася до 100-170 г/л і процес припинили. В даний час цю сіль дістають з ропи свердловини 188, пройденої до глибини 100,5 м у 6 км східніше джерела, у хуторі Швидкий. Склад води цієї свердловини ідентичний складу води джерела №4 ("Барбара"). Вона також хлоридно-сульфатна натрієво-магнієва з мінералізацією 380 г/л. Дебіт свердловини складає 240 м3/добу при зниженні рівня води на 10,5



Джерело №10 ("Катерина")

Джерело №10 ("Катерина") входить до складу водозабору "Барбара", що знаходиться в урочищі Помірки в 3 км на південний схід від центральної частини курорту. Воно являє собою стару шахту з дерев'яним кріпленням стовбура, за допомогою якої в період з 1892 по 1912 р. відбувався видобуток озокериту; перетин шахти 2,5*2,5 м, глибина 100 м. Після припинення видобутку приплив води в шахту при зниженні рівня на 12 м складав 264 м3/добу, а при 26,1 м досягав 566 м3/добу. В міру замулення гірських вироблень і зменшення глибини шахти приплив води знижувався до 60-100 м3/добу. Мінералізація води при відсутності водовідливу із шахти змінюється від 2,7 г/л у верхній її частині та до 299 г/л у нижній. При тривалій перерві у відкачці в надгирловій частині свердловини іноді формуються прісні води з мінералізацією до 1 г/л. Склад високомінералізованих вод, що використовувалися в лікувальних цілях для ванн, хлоридно-натрієвий зі змістом сірководню від 20 до 170 мг/л. З 1968 р. експлуатація джерела припинилася. Аналогічну по складу воду стали одержувати із свердловини 22-РГ, пробуреної в 100 м південніше на схід джерела.

Джерело №2 ("Софія")

Джерело №2 ("Софія") входить до складу водозабору "Юзя". Розташоване на лівому березі р.Воротище в урочищі Городище в 2 км західніше центральної частини курорту. Воно являє собою шахтний колодязь, стінки якого закріплені бетонними кільцями, має глибину 2,1 м і діаметр 0,8м. Джерело експлуатувалося з 1842 по 1957 р. Дебіт джерела на витоці, на рівні 1м нижче гирла, складав 0,2м3/добу. По складу вода хлоридно-сульфатна або хлоридна натрієва з мінералізацією більш 10 г/л. У зв'язку з невисоким дебітом і далекістю джерела від бювета в 1964 р. джерело було ліквідоване, замість нього в даний час для лікувальних цілей використовується вода свердловин 9-К і 9-Б, що володіють тими ж лікувальними властивостями, що і вода джерела. На смак "Софія" - солоно-гіркувата. На вигляд-прозора, коли постоїть- мутніє. Вода дуже помічна для органів травлення, її успішно використовують при хворобах шлунка, пониженій кислотності, затримці стільця, малокрів`ї, надмірній вазі тощо.

Боровина (лікувальні грязі)

Окрім вод та інших лікувальних чинників, Трускавець посідає багаті поклади щонайкращої боровини.Боровина складається з пересохлих рослинних організмів у складі з мурашиною кислотою. Великий терен боровини є біля джерела "Софія". Перед тим як потрапити до ванни, боровина проходить систему спеціальних приготувань. Це робиться для того, щоб перетворити важкорозчинні мінеральні сполуки у більш легкі і корисні для здоров`я людини.

Трускавецький намул

Намул добувають з осаду мінеральних вод, який утворюється в родовищах. Є два види намулу: сірчаний і соляний. Добрий сірчаний намул добувають на Липках, соляний- постачають з джерела, що міститься в гаю, на Баньках. Чистий намул до ванн не надається. Його, як боровину, використовують частково, згідно з приписом лікаря.

Лікувальний озокерит

У 1850р. австрійський мінеролог Глюкер назвав земний віск озокеритом. З того часу і зберігається ця назва, а походить вона від грецьких слів "озо" - пахну і "херос" - віск. У європейській науковій літературі озокерит називають гірським, земним або мінеральним воском. Зараз його видобувають лише у Бориславі, а колись видобували у Трускавці, Старуні і Дзвинячі. Це є рідкісна гірська порода. За запасами, видобутком, переробкою та якістю озокериту Україна посідає перше місце у світі.

Озокеритолікарня в Трускавці Зовнішньо озокерит подібний до бджолиного воску, буває жовтого, коричневого кольору. Складений сумішшю твердих вуглеводнів, генетично споріднений з нафтою, має високу теплоємність.

Земний віск почали видобувати наприкінці ХVІІІст.поряд з ропою (нафтою). Архівні документи свідчать про те, що вже на початку ХІХст. у Дрогобичі використовували свічки зроблені з озокериту. У 1840р. на території Борислава було близько 30 нафтових та озокеритних ям-криниць. У цьому ж році перший хімічний аналіз гірського воску зробив у Парижі французький хімік Ф.Вальтер і виділив з нього парафін. Промисловий видобуток озокериту розпочався у 1855р., коли львівський підприємець Роберт Доме знайшов земний віск у розмитих берегах річки Тисмениці і почав виготовляти з нього свічки. Згодом тут відкрили великі поклади цього мінералу, які залягали разом з кам'яною сіллю.

У 1860-х роках озокеритовий промисел запрацював на повну потужність, його використовували у шкіряній промисловості, в медицині - для лікування суглобів, а найбільше - для виготовлення свічок, які вивозили до Львова, Відня, Праги та інших міст. В кінці ХІХст. наш озокерит був використаний як високоякісний електроізолятор при прокладанні підводного телеграфного кабелю в Атлантиці між Європою і Америкою. І цей кабель ще досі працює!

Піл час війни у 1942р. професор С.Лепський випробовував озокерит при лікуванні травм і вогнепальних ран, про що згодом з'явилися його наукові праці щодо лікувальної дії озокериту.

Будь-який видобутий озокерит завжди необхідно очистити від глини і піску. До 1953р. це робили за допомогою виварювання. Земний віск плавиться при температурі 60-80°С. Коли озокеритоносну породу кип'ятили у воді, то чистий озокерит спливав на поверхню, а пісок і глина осідали на дно. Упродовж століття озокерит варили в спеціальних великих казанах, що розміщувалися у "топлярках" - довгих дерев'яних приміщеннях. Робітників, які видобували озокерит, називали "пшоноварами". Зараз, на спеціальному екстракційному заводі, побудованому у 1953р. у Бориславі, з "руди" за допомогою бензину вилучають чистий озокерит.

У Трускавці озокерит для лікування використовують на повну потужність, бо переконалися на практиці, що це лікування більш ефективне, простіше і вигідніше, ніж грязелікування. Тому в місті-курорті були побудовані великі озокеритолікувальні заклади, де лікування озокеритом стало одним з розповсюджених методів неапаратної фізеотерапії. Півстолітнє успішне застосування озокериту, особливо в умовах курортів, свідчить про його конкурентноздатність серед інших природніх теплоносіїв. На практиці використовують препарати на основі озокериту та інших нафтопродуктів (парафіну, вазеліну) - озокерафін, озокералін, озопарафін, серветка озокерафінова, медичний озокерит. Було зауважено, що терапевтична дія "Нафтусі" значно підсилюється навіть при одноразовому застосуванні аплікацій з озокериту. Таким чином, комплекс цінних біологічних та фізико-хімічних властивостей озокериту робить його незамінним і тому попит на нього постійно зростає. У 1992р. одна тонна озокериту оцінювалась у п'ятдесят разів дорожче, ніж тонна нафти.

Сьогодні, у ХХІст., земний віск залишається досить дорогим продуктом. Здійснюється подальше комплексне вивчення озокериту у медицині і техніці на користь людству.





    Мандрівник Мандруємо Україною © 2009 Powered by Мандрівник
    Правила

    Наші Партнери
google+