Природним джерелам цілющої «Нафтусі» властиве особливе поєднання розчинених органічних речовин і мікроелементів, що зустрічається лише в Східницько-Трускавецькому районі Карпат. Досконале вивчення геологічної будови надр цього регіону дає підставу стверджувати: «Нафтуся» формується на глибині близько ста метрів. Поверхневі дощові води проникають у ці глибини і вимивають з навколишніх порід, переважно менілітових сланців, органічні речовини і насичуються сірководнем. Тут вони змішуються з багатими на мікроелементи глибинними водами Раточинського розлому. Поєднання в певних пропорціях органічних речовин і мікроелементів зумовлює феномен цілющої мінеральної води «Нафтуся». Геологи НАН України описали понад 500 джерел мінеральних вод Карпат. «Нафтуся» визнана найкращою.
Східниця прокидається рано. Будь-якої пори року стежками-доріжками поспішають до джерел люди, аби напитися цілющої «Нафтусі». Ця водиця допомагає позбутися захворювань нирок, печінки, жовчного міхура, жовчовивідних шляхів, порушень обміну речовин, хронічних панкреатитів, анемій, хвороб шлунково-кишкового тракту, вивести з організму радіонукліди (що особливо актуально для жителів Чорнобильської зони), очистити організм від шлаків. Лікувальна дія цієї мінеральної води значно перевершує вплив багатьох медикаментозних засобів і зберігається навіть, якщо розбавити воду у 200—250 разів!

Унікальною Східницю можна назвати ще й тому, що на одній порівняно невеликій території зосереджені різні види лікувальних вод: слабомінералізовані на зразок «Нафтусі» з розчиненими органічними речовинами в кількості 10—30 мг/л; слабо мінералізовані залізисті води зі вмістом заліза від 20 до 70 мг/л; унікальні лужні (содові) мінеральні води типу «Боржомі», яких, за винятком полянської групи, не має жоден курорт України. Є в Східниці ще один тип мінеральних вод — хлоридно-натрієві з підвищеним вмістом брому (мінералізація від 35-100 мг/л), які можуть використовуватися як внутрішньо, так і зовнішньо при функціональних розладах нервової системи та захворюваннях шкіри, але вони ще чекають на своє вивчення. Крім того, біля підніжжя однієї з гір, де смереки заступають зарослу вільхами і верболозом трясовину, знайдено великі поклади лікувальної грязі, висновки про доцільність медичного застосування якої зробили науковці курорту Мацеста з Грузії ще у 1976 році… А скільки тут ще невідкритого і нерозвіданого! Експлуатаційні запаси мінеральних вод типу «Нафтуся» на курорті Східниця, які були затверджені ще у 1975 році, становлять 64,6 кубометра на добу! Це в півтора разу перевищує запаси аналогічних вод курорту Трускавець.

А яка тут краса, яка природа! До речі, Східниця має статус і курорту, і гірського населеного пункту, що взагалі є рідкісним в Україні. Розташоване селище в мальовничій долині, оточеній гірськими пасмами Карпат на висоті 600 метрів над рівнем моря. Вершини гір сягають близько тисячі метрів. Тут свій особливий мікроклімат, настояний на хвої смерекових і соснових борів, чар-зіллі безлічі лікарських рослин. Зима м’яка, з відлигами. Літо тепле, сонячні дні чергуються, як звичайно в Карпатах, з похмурими і дощовими. Повітря цієї гірської місцевості насичене легкими ефірними смолами, розріджене, з дещо пониженим вмістом кисню, що впливає на частоту і глибину дихання, стимулює кровотворні процеси.
Омелян Стоцький — першовідкривач східницьких вод

Першу славу Східниці принесла нафта, промисловий видобуток якої розпочався у 1872 році. Та головне її визнання — східницькі мінеральні води, право на застосування яких з лікувальною метою довго (майже тридцять років) і невтомно виборював їх першовідкривач Омелян Олександрович Стоцький. Він був не лише першим, а й довго єдиним, хто вірив у східницьку «Нафтусю».

— Уявляєте, якою сильною в людині повинна бути віра, переконання в правоті того, що ти робиш з ранку до ночі, — розповідає донька О.Стоцького, журналістка Ганна Стоцька, яка сьогодні продовжує батькову справу, щоб Східниця нарешті почала належним чином розвиватися. — Власне, такою невтомною людиною він був завжди. У найважчі повоєнні роки очолив зруйнований газоліновий завод у Східниці, налагодив його роботу і навіть вивів у передові. А далі, оскільки не був членом КПРС, почали його «котити» по низхідній, хоча мав дві вищі освіти — технічну (нафтову) та гуманітарну (отримав ступінь магістра після закінчення гуманітарного факультету Львівського університету). Не знаю, можливо тут зіграло роль його походження, бо народився в сім’ї священика в Золочівському районі на Львівщині. Коли розпочалася Друга світова війна, наша родина жила в Ряшеві (тепер це польське місто Жешув), батько викладав у гімназії. Тікаючи від німців, вибрав чомусь Східницю. Коли розпочав пошукову роботу, його почали називати диваком: «Бути такого не може, щоб тут була «Нафтуся!». А він говорив: «Може! «Нафтуся» в Східниці є!» І щодня брав уранці свій скромний бутерброд, портфель, в якому завжди було чимало банок-склянок, паличку — і йшов у гори.

Колишній учитель хімії, директор східницької середньої школи № 2 Михайло Гамула пригадує, як навесні 1956 року Омелян Стоцький розповів йому, що в лісі, неподалік в’їзду до Східниці, він знайшов джерельце, з якого витікає вода із запахом сірководню. Чи не може це бути «Нафтуся»? Місцеві жителі розповіли, що п’ють цю водичку і краще себе почувають, особливо ті, хто має хворі нирки або печінку. Вчитель тоді нічим не міг допомогти Стоцькому, бо не мав реактивів, тож перші аналізи Омеляну Олександровичу зробили в лабораторії Бориславського нафтогазового управління. Дослідження підтвердили: так, це аналог трускавецької «Нафтусі». Тоді Стоцький почистив джерельце і повіз воду з нього до Трускавецької центральної лабораторії, яка підпорядковувалась Одеському науково-дослідному інституту курортології та фізіотерапії, щоб там зробили свої висновки. Минали роки, та інститутське керівництво не квапилося направляти своїх спеціалістів до Східниці. Куди тільки не розсилав листи, телеграми Омелян Олександрович зі своєї мізерної в 53 карбованці пенсії...

І ось нарешті в 1965 році до Східниці приїхали двоє спеціалістів-аналітиків з Одеського НДІ, які чомусь узяли проби води не з природного джерела, а з потічка з нафтовими стоками. Результати аналізу можна було передбачити, і вони були саме такими. Повідомлялося, що вода з джерела № 1 отримала негативну характеристику, а тому її клінічні випробування категорично заборонені. Було вказано, що вивчення нових свердловин на курорті Трускавець дозволило збільшити кількість цієї лікувальної води і ліквідувати дефіцит «Нафтусі».

Разом з учителем хімії Михайлом Гамулою Омелян Стоцький продовжує робити аналізи води і переконується у цілющих властивостях багатьох східницьких джерел.

Спливав час, а східницька «Нафтуся» так і не набувала офіційного визнання. Тоді вже громадськість Східниці підключилася до боротьби. У 1966 році молодий енергійний головний лікар Східницької лікарні Степан Дуда (він донині працює в Східниці) зважився на експеримент. Поїхавши до Львова, вмовив урологічних хворих, приречених на видалення нирки, попити водичку в Східниці. Через три тижні, після повторної діагностики, медики констатували: оперативне втручання хворим не потрібне. Це був блискучий результат. А згодом О.Стоцького та лікаря С.Дуду запросили на колегію Міністерства охорони здоров’я. У півторагодинному виступі першовідкривач східницьких мінеральних джерел піддав нищівній критиці вердикт Одеського інституту курортології, посилаючись на результати лікування хворих у Східницькій лікарні. Рішенням колегії Мінздоров’я подальше вивчення мінеральних вод Східниці було доручено Львівському медичному інституту із залученням фахівців Чернівецького медінституту та Львівського науково-дослідного інституту епідеміології і мікробіології. Невеликий науковий колектив протягом 1966—1968 років проводив експериментальні та клінічні дослідження хворих на базі Східницької лікарні, вивчав мінеральні води з джерел №№ 1, 3, 4, 5. Висновки комісії були однозначними: східницькі мінеральні води придатні для лікування цілої низки урологічних недугів та захворювань шлунково-кишкового тракту. Львівський обласний відділ охорони здоров’я з серпня 1970 року відкриває в Східницькій селищній лікарні реабілітаційне відділення — як базу для подальшого вивчення місцевих мінеральних вод.

Чимало науковців захистили дисертації на базі мінеральних вод Східниці. Тогочасний міністр геології України Петро Шпак цілеспрямовано виділяє 450 тисяч карбованців для визначення запасів східницьких джерел, без чого перспективний план розвитку курорту був би неможливий. Пробурюють 17 свердловин. Їх добовий дебіт перевищив усі сподівання. У липні 1973 року було отримано позитивний висновок на всі досліджені на той час джерела (а їх було 38! До речі, стільки ж є і на сьогоднішній день). Це була повна перемога. Диплом першовідкривача східницьких мінеральних вод Міністерство геології СРСР видало 3 листопада 1977 року Омеляну Стоцькому, якому тоді виповнилося 73 роки.

…Він ніколи не хворів. Худорлявий, невисокий, енергійний, стійко переносив життєві труднощі. Та коли після двадцяти трьох неймовірно тяжких років визнали його відкриття, Омелян Олександрович ліг одного разу на ліжко й тихо помер. На жаль, з гіркотою в душі. Східниця стала всесоюзним курортом лише на папері. З 1972 року в селищі за картами-схемами та розрахунками Стоцького проводилися геологорозвідувальні роботи в пошуках нових родовищ «Нафтусі». Результати порадували усіх. Проте і до сьогодні досконало вивчені мінеральні води лише з трьох свердловин…
У Східницю прийшов приватний бізнес.
Це дало їй «Перспективу»...

Звичайно, Східниця — не Трускавець, хоч теж має статус курорту, до того ж гірського. Це практично звичайне селище, в якому проживає три тисячі чоловік. Тут дійсно дуже гарно, але розкішних принад цивілізації поки що не знайдеш. Пансіонати й оздоровчі бази, які були «до…», розвалюються, бо їх власники, колишні потужні підприємства або зовсім зникли «з лиця» промислової карти держави, або ж «стогнуть» під тягарем власних проблем. Правда, сьогодні неозброєним оком видно, що і самі місцеві жителі почали активно розбудовуватися (цілюща водичка притягує до себе людей на лікування), та й нові інвестори потихеньку приходять. В основному це приватні підприємства, фірми, здатні усвідомити справжню ціну «клондайку» Східниці. Поки ж у курортному краї всього чотири ліцензованих санаторії. Крім них — три лікувально-оздоровчі заклади.

Ще у 1992 році одним із перших практично допомогти Східниці в розбудові (з розумінням поставившись до її проблем) взялося місцеве приватне підприємство «Перспектива», яке й отримало після семи років «ходіння по муках» бажані ліцензії та почало розлив цілющої східницької води. Але це лише один з напрямів його діяльності. Разом із селищною радою підприємство береться за розвиток всього Східницького бальнеологічного курорту, починаючи наукові дослідження (спільно з Одеським НДІ курортології та медичної реабілітації, медичною академією Івано-Франківська, Львівським медуніверситетом) ще не вивчених 28 джерел мінеральної води, відкритих О.Стоцьким. У штаті підприємства — науковці, гідрогеологи, лікарі, хіміки, будівельники, архітектори-ландшафтники. Місцеві жителі отримали тут 25 нових робочих місць, що для маленької Східниці немало. Крім того, «Перспектива» веде спостереження за 13 свердловинами і джерелами, вода з яких, на жаль, поки що стікає в річку Східничанку. Щодоби — понад 80 кубометрів. За розрахунками спеціалістів, східницьке родовище може давати на добу 150 кубометрів мінеральних вод , з яких 70 — води типу «Нафтуся», 53 — лужні та 26 — залізисті. У 2002 році працівники підприємства пробурили свердловину № 4-С, розробки якої починалися ще у 1972 році. Там, на глибині 60 метрів, є потужні запаси (з розрахунку 48 кубометрів на добу) гідрокарбонатної, натрієвої слаболужної води, яку і почали розливати у пляшки під назвою «Східницька содова». Підприємство зареєструвало в Укрпатенті шість знаків на виключне право використання назв східницьких вод.

Вже сьогодні підприємство почало впорядковувати джерела, свердловини та прилеглі до них території, щоб цілющі мінеральні води не засмічувалися. Невдовзі на «масовому» джерелі — свердловині № 2-С вода буде відпускатися з підігрівом. Водночас «Перспектива» приступила до проектування і будівництва нових та реконструкції старих міні-бюветів. (Пропозиції і побажання з цього приводу можна надсилати за електронною адресою: shidnica_kurort @ boryslav.lv.ukrtel.net). Передбачається спорудження великого центрального бювету. У подальшому керівник «Перспективи» Ярослав Романський планує побудувати санаторій матері і дитини на 200 місць.

— Східниця має все для того, щоб стати справжнім курортом, — вважає голова Східницької селищної ради Богдан Дмитришин. — Та за 45 років з часу відкриття лікувальних джерел мало що зроблено, хоча початок був багатообіцяючим. Ще у 1976 році селище отримало статус курортної зони з огляду на те, що маємо можливість лікувати і оздоровлювати не менше 60 тисяч хворих на рік. Створили дирекцію з розвитку курорту, розробили перспективні плани забудови, але далі креслень справа не пішла. Останній план, який передбачає розвиток Східниці до 2015 року, датований 1993 роком… У 1998-му згідно з розпорядженням Президента «Про розвиток курорту Східниця» селище було визнане всеукраїнською дитячою здравницею. Прийнято й постанову Кабміну з цього приводу, Міністерством охорони здоров’я затверджено програму. Здавалося, що справа нарешті зрушить з місця. Але… Поруч і далі бурхливо розвивався і розвивається Трускавець, а ми з нашими багаторічними проблемами залишаємося без підтримки держави, хоча люди попри все дедалі активніше їдуть до нас на оздоровлення.
***

Нині селищна рада (за підтримки районної і обласної) працює над тим, щоб Східниця, приєднавши до себе село Кропивник і хутір Перепростини, здобула статус міста, Таким чином вона отримає більше можливостей для розвитку рекреаційно-курортного комплексу, створивши, крім лікувальної зони, ще й оздоровчу — із зимовим туризмом.