Геологічна будова
В межах міста розвинуті верхньокрейдові відклади, верхньоміоценові і четвертинні відклади:
Верхньокрейдові відклади представлені товщею маастрихтських світло-коричневих мергелів, потужністю близько 50 м. Ці відклади є регіональним водоупором.
Верхньоміоценові відклади представлені (знизу вверх): миколаївськими пісками і пісковиками, товщею літотамнієвих вапняків з пропластками гіпсів. Ці відклади незгідно залягають на верхньокрейдових і переважно розвинуті на головному вододілі. Потужність верхньоміоценових відкладів сильно змінюється, а у багатьох місцях ці відклади повністю знищені дочетвертинною ерозією.
Четвертинні відклади представлені переважно дольдовиковим лесом, пісками, травертинами і постльодовиковими болотними суглинками та торфовищами в районі Білогорщі і долині Полтви.
Львівські грунти представлені чорноземами, елювіальними і торфово-болотянистими грунтами.
Клімат
Львівський клімат — помірно континентальний. Середня температура складає −4 °C у січні і +18 °C у червні. Річний рівень опадів — близько 66 сантиметрів (26 дюймів), при відчутному дефіциті вологи протягом літніх місяців. Хмарність — 66 % днів на рік.
За метеорологічними даними, найвища температура (+37 °C) відзначена у вересні 1921, найменша (−35,8 °C) — у лютому 1929.
Історія
Історики припускають, що Львів був заснований князем Данилом Галицьким для Лева Даниловича, його сина. Перша письмова згадка про місто датована 1256 роком. Вона міститься у Галицько-Волинському літописі і фігурує в контексті опису пожежі в столиці Галицько-Волинської держави Холмі.

Після смерті Данила, князь Лев переніс до Львова столицю Галицько-Волинської держави. Згодом, у 1303 році, Львівська єпархія була перетворена в окрему митрополію Константинопольського патріархату.

У 1340 році Львів був завойований Королівством Польським, проте місцеві бояри скинули польську владу і утворили незалежну боярську республіку. У 1349 році Казимир III Великий знову бере владу над Львовом, давши місту статус столиці Руського королівства — автономної адміністративної одиниці Польщі. У 1356 році місту було дароване Маґдебурзьке право. У 1378 році Львів разом зі всією Галичиною перейшов під владу Угорщини. Угорська зверхність тривала 9 років, після чого польські війська під керівництвом королеви Ядвіґи знову захопили місто, яке стало адміністративним центром Руського воєводства.

У 1572 році до Львова переїхав першодрукар Іван Федоров, який надрукував тут перші в Україні книжки. Тим часом місто залишається оплотом православ'я — тут діє православне братство та греко-слов'янська школа. У 1661 році у місті було засновано Колегію Єзуїтів — матір Львівського університету. У першій половині XVII ст. Львів стає найбільшим містом України (з населенням 25-30 тис. чоловік)

У цей період Львів пережив облогу військами Богдана Хмельницького, відкупився від турків у 1672 році, які тоді були союзниками Дорошенка, і був здобутий лише раз — шведськими війсками. Для налагодження спільних дій проти Карла XII у 1707 р. до Львова приїздив цар Петро I.
У 1772 році Львів відійшов до складу Австрійської імперії, ставши столицею коронної землі — Королівства Галіції і Лодомерії. Австрійська влада знесла міські мури, чим спонукала місто до розвитку і розростання. Так, у Львові було винайдено гас і гасову лампу, було запущено першу в світі повітряну кулю на рідкому паливі, споруджено перший у Європі залізобетонний міст. Місто було центром українського та польського визвольних рухів.

Під час Першої світової війни Львів був окупований Російською імперією. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918 року у місті відбувся Листопадовий чин, що спричинив утворення Західноукраїнської народної республіки зі столицею у Львові. З перших днів існування новоутворена Друга Річ Посполита оголосила війну ЗУНР: Львів був захоплений польськими військами вже 21 листопада, місто стало адміністративним центром Львівського воєводства.

У 1939 році згідно пакту Молотова-Ріббентропа Львів увійшов до складу Радянського Союзу, а саме, Української Радянської Соціалістичної Республіки. Місто стало адміністративним центром Львівської області. У червні 1941 року Львів був окупований нацистськими військами Гітлера. 30 червня Організація Український Націоналістів (крило Бандери) проголосила у Львові Акт відновлення Української держави, проте ця ініціатива наразилася на невдоволення німецької адміністрації і її ініціатори були заарештовані. 27 липня 1944 року Червона Армія зайняла Львів.

Під час приналежності міста до Радянського Союзу тут діяв потужний національно-визвольний рух. У 1991 року Львів увійшов до складу Незалежної України.
Представництва іноземних держав у Львові

У Львові є генеральні консульства Польщі, Росії і Чехії, почесні консульства Бельгії,[4] Бразилії, Канади, Нідерландів, Латвії, Литви, Австрії, Білорусі та Німеччини. У Львові також постійно перебуває Консульський кореспондент Посольства Італії в Україні. У місті також діє Британська рада.
Видатні львів'яни
Митці
Антонич Богдан-Ігор — поет
Башмет Юрій — альтист, диригент, лауреат премії «Греммі»
Бохеньський Юзеф Марія — філософ, логік, культуролог, теолог, кардинал, професор, засновник інституту радяноснавства
Вакарчук Святослав — композитор, лідер гурту «Океан Ельзи»
Віктюк Роман — театральний режисер
Возницький Борис — мистецтвознавець, етнограф, Герой України, академік, лауреат Шевченківської премії
Ґерберт Збігнєв — поет
Ґротґер Артур — художник
Захер-Мазох Леопольд фон — письменник
Дереш Любко — письменник
Івасюк Володимир — пісняр
Колесса Філарет — композитор, фольклорист, етнограф
Которович Богодар Антонович — скрипаль, педагог, диригент
Кричевський Гарік — співак
Крушельницька Соломія — оперна співачка
Кузьмінський Сергій — музикант, лідер гурту «Брати Гадюкіни»
Курбас Лесь — актор
Лем Станіслав — письменник-фантаст, футурист
Лижичко Руслана — співачка, переможець «Євробачення-2004»
Людкевич Станіслав — композитор
Людкевич Марія — поетеса
Мишуга Олександр — оперний співак
Моцарт Франц Ксавер Вольфганг — композитор, син Вольфганга Амадея Моцарта
Павлюк Ігор — письменник, науковець
Пінзель Йоган — скульптор
Подольчак Ігор — художник, режисер, сценарист
Римлянин Павло — архітектор
Скорик Мирослав — композитор
Стефаник Василь — письменник, громадський діяч
Франко Іван — поет, письменник, громадський діяч, політик, професор
Шашкевич Маркіян — письменник, член «Руської Трійці»
Ярмольник Леонід — кіноактор
Вчені
Банах Стефан — математик, професор, творець функціонального аналізу та засновник Львівської математичної школи
Беринда Памво — лексикограф, письменнник, гравер, типограф, святитель у православ'ї, автор першого друкованого словника української мови
Захарієвич Юліан — архітектор, вчений, ректор Львівського університету
Зег Ян — провізор, магістр фармації, винахідник гасу
Котарбіньський Тадеуш — філософ, логік
Крип'якевич Іван — історик, професор, академік
Левинський Іван — архітектор, підприємець, громадський діяч, професор, збудував перший у Європі залізобетонний міст (у Львові)
Лукашевич Ігнатій — провізор, винахідник гасової лампи
Мізес Людвіг фон — економіст, основоположник неолібералізму, засновник новоавтрійської школи економіки
Орест Мацюк - професор, відомий львівський історик, архівіст і знавець філіграней (водяних знаків на папері)
Ротблат Жозеф — вчений, лауреат Нобелівскої премії миру
Романів Олег — вчений, професор, голова НТШ
Федорович Іван — український і російський першодрукар
Політики
Бартель Казимир — прем'єр-міністр Другої Речі Посполитої, математик
Вайс Леопольд (Ассад Мухаммед) — дипломат, письменник, журналіст, представник Пакистану в ООН, автор Пакистанської Конституції, перекладач Святого Корану англійською
Грушевський Михайло — політик, історик, професор, голова НТШ, голова Української Центральної Ради
Дужий Петро — письменник, референт пропаганди УПА
Дужий Микола — підхорунжий УГА, секретар Головної Управи товариства «Просвіта», секретар президії УГВР
Лещинський Станіслав — король Речі Посполитої
Люксембурґ Роза — революціонерка
Петрушевич Євген — політик, громадський діяч, президент Західноукраїнської Народної Республіки
Розенфельд Яков — військовий радник Мао Дзедунa
Хмельницький Богдан — полководець, гетьман Війська Запорозького
Чорновіл В'ячеслав — політик, громадський діяч, публіцист, літературний критик, Герой України, губернатор Львівської області
Шухевич Роман — Герой України, командуючий Українською повстанською армією
Іван Васюник — політик, громадський діяч, Віце-прем'єр-міністр України, Почесний голова Львівського інституту менеджменту
Церковні діячі
Гузар Любомир — кардинал, голова Української греко-католицької церкви
Могила Петро — Київський митрополит
Шептицький Андрей — митрополит, голова Української греко-католицької церкви
Політика

З давніх-давен Львів був одним із політичних центрів України. Зокрема, багато вітчизняних політиків родом зі Львова. Вони представляють різні партії, проте у львів'ян традиційною популярністю користуються праві та націоналістичні партії, а також дочасти центристи.

Сьгодні у Львівській міській раді портфелі розподілені народом наступним чином:
Народний союз «Наша Україна» — 33 % (30 депутатів)
Блок Юлії Тимошенко — 27 % (24 депутати)
Громадська партія «Пора» — 12 % (11 депутатів)
Всеукраїнське об'єднання «Свобода» — 9 % (8 депутатів)
Українська Народна Партія — 9 % (8 депутатів)
Народний рух України — 7 % (5 депутатів)
Партія «Реформи і порядок» — 3 % (3 депутати)
Органи влади
Основним органом влади у місті є Львівська міська рада (секретар міськради — Володимир Квурт), що обирається на демократичних виборах жителями міста. До складу міської ради входять 90 депутатів і Мер Львова (Андрій Садовий). Засідання Ради веде мер. Він має трьох заступників:
перший заступник міського голови (Олег Синютка)
заступник міського голови з питань містобудування та інфраструктури (Володимир Шевчук)
заступник міського голови з гуманітарних питань (Василь Косів).

До міської ради також входять Виконавчий комітет Львівської міської ради (керуюча справами виконкому — Марта Литвинюк) та 28 управлінь, які об'єднані у 6 департаментів:
Департамент-адміністрація міського голови
Департамент містобудування
Департамент економічної політики
Департамент фінансової політики
Департамент житлового господарства та інфраструктури
Департамент з підготовки ЄВРО-2012.

У кожному районі Львова є районна адміністрація, на чолі якої стоїть відповідний голова райадмінстрації, якого призначає мер Львова:
Галицька райадміністрація — Ірина Маруняк
Шевченківська райадміністрація — Олександр Овчаренко
Сихівська райадміністрація — Іван Лозинський
Личаківська райадміністрація — Василь Білоус
Залізнична райадміністрація — Ірина Чілімова
Франківська райадміністрація — вакансія порожня; в.о. — Анатолій Рижевський.

Демографія

Станом на 2007 рік Львів населяли близько 735 тисяч жителів.

Останній перепис жителів Львова був проведений у 2001 році в рамках Всеукраїнського перепису населення. Тоді населення складало 758 тисяч жителів, а у 1989 році — 815 тисяч.
Статевий склад населення:
51,5 % — жінки
48,5 % — чоловіки
Місце проживання львів'ян:
48 % — проживають в будинках, побудованих за Радянського союзу чи Незалежної України
40 % — проживають в будинках, побудованих за Другої Речі Посполитої чи Австро-Угорської імперії
12 % — проживають в приватному секторі
Походження львів'ян:
56 % — народилися у Львові
19 % — народилися у Львівській області
11 % — народилися в Україні, проте не на її Заході
7 % — народилися у колишніх республіках Радянського Союзу (з яких у Росії — 4 %)
4 % — народилися у Польщі
3 % — народилися в Західній Україні, проте не у Львівській області
Конфесійна приналежність:
45 % — вірні УГКЦ
31 % — вірні УПЦ-КП
5 % — вірні УАПЦ
3 % — вірні УПЦ (МП)
3 % — вірні інших християнських конфесій

Переглянути карту Львова


Метеріал wikipedia.org